Чоловік приїхав із заробітків, запланували на Маковія відсвяткувати новосілля. Усі родичі зібралися за столом. Під час святкування я помітила за чоловіком, що він весь час сидить в телефоні та комусь постійно пише. Наступного ранку я тримала одне повідомлення

Минулого тижня чоловік повернувся із заробітків. Роман вже шостий рік їздить в Німеччину на заробітки. Іншого варіанту нема, все ж таки виховуємо трьох діточок. Нашому шлюбу шістнадцять років.

Рішення про те, що Роман поїде працювати за кордон приймали разом, тому що розуміли – іншого варіанту нема. Рома стабільно висилав кошти, я пішла з роботи, виховувала діток, займалася домашніми справами. Ще давніше свекруха подарувала нам ділянку для будівництва хати, ми змогли лише побудувати коробку. Лише коли чоловік поїхав на заробітки, змогла продовжити будівництво.

Ми прийняли рішення зробити новосілля на Маковія. Велике красиве християнське свято, запросили священика, аби освятив наший будинок, а ввечері зібралася вся наша родина за один столом для святкування. Коли святкування було в розпалі, я помітила за чоловіком, що він постійно сидить в телефоні та комусь постійно пише. Я запитала чи щось трапилося, у відповідь почула, що хлопці пишуть з роботи, потрібно повертатися, аби добувати один об’єкт, оскільки потрібно закінчити будівництво раніше терміну.

Звісно, я дуже розчарувалася, коли почула цю звістку. Адже планували, що Рома буде вдома хоча б місяць, тим паче діти дуже сумують за татом. Проте нам дуже потрібні кошти, ще потрібно купити стіл, шафу для дітей та тумбочку для телевізора та загорожу добудувати.

Чесно, я б повелася на легенду, придуману моїм чоловіком, якби наступного дня одна жінка не написала мені повідомлення. У ньому йшлося про те, що вона таємно зустрічається з ним, і в них скоро буде дитина. Я була дуже шокована, ледь не впала, мусила присісти. Через три місяці Роману виповниться сорок років, про яку дитину може йти мова? Я так хотіла вірити, що це все невдалі жарти, але не могла віднайти спокій.

Ще бувши молодою, інколи я помічала за чоловіком маленькі «грішки», на які старалася закривати очі. Все одно не було нічого серйозно, максимум це легкий флірт. З початку наших стосунків я була на всі сто переконана, що він із тих чоловіків, які цінують сім’ю понад усе. І коли показувала всім своїм видом, що мені щось не до вподоби, усе відразу зупинялося. Стільки років уже пройшло, тим паче у нас є троє діток.

Я вкотре прочитала повідомлення, з кожним разом всередині все більше і більше стискалося, холоднішало. І це був перший раз, коли мені сталося по-справжньому страшно, що наше майбутнє може і не настати, що наша сім’я в цю секунду може зруйнуватися.

З того повідомлення я почала все більше придивлятися до чоловіка, слідкувала за його поведінкою. Наче він геть не змінився, проте це не вселяло спокій в мою душу. З голови не вилазить одна думка, що в один день він може прийти до мене і сказати ті слова, яких боюсь найбільше.

Час від часу мені почало здаватися, ніби Роман почав ставитися до мене краще, аніж раніше, проявляти більше турботи, любові. Можливо, таким способом він загладжує свою провинну? Ці думки приносять водночас і щастя, і сум.

З однієї сторони я усвідомлюю, що він кохає мене так, як і колись, але це не означає, що мені нема чого боятися. За цей рік чоловік почав усе частіше приїжджати додому

У червні в мене був день народження, тоді Роман зробив подарунок – сережки зі справжніми діамантами. Ті самі сережки, про які я так мріяла багато років. Невже він знову так залагоджує свою провину?

Ніяк не можу зібрати всі сили, аби наважитися на відверту розмову з чоловіком. Начебто вже вирішила й налаштувалася, а які тільки доходить до розмови, то все зникає. Буває сиджу ввечері, дивлюсь на чоловіка і розумію, якщо він мене покине і піде до іншої, то я просто цього не зможу пережити. Та і я дуже наївно себе поводжу, без лишніх сумнівів довіряла чоловікові, ніколи навіть думала, на кого оформлена хата.

Як з’ясувалося, на його маму. Чоловік пояснив, що земля оформлена на його матір, тому було легше оформити будинок на неї також. Проте незабаром вона має переписати ділянку з будинком на когось з внуків. Надіюсь, так і станеться. Проте тривога не покидає.

Нема сил на цю розмову, хоч минув майже рік. Надіюсь, час усе поставить на місця. І наша сім’я житиме в мирі та злагоді.
Я ні за яку ціну не хочу розлучення. Тому ні слова чоловікові не сказала, він поїхав знову на заробітки в Німеччину, сказав, що дуже терміново потрібно. Я уявлення не маю, що мені думати та чого чекати.