«Не знав, як ви на це відреагуєте»

Коли Олегу виповнилося вісімнадцять, він одразу ж надумав поїхати на наступних канікулах на заробітки до сусідньої Польщі. Навчання коштувало немало, а з розповідей знайомих він знав, що там за кілька місяців можна заробити немалу суму. Йому вже давно хотілося з’їздити до Європи, подивитися, як там живуть люди. З документами та пошуком роботи йому допоміг найкращий друг. І щойно склав останній іспит в інституті, він одразу замовив квиток та зібрав речі.

Батьки хлопця, звичайно ж, переживали. Як це відпустити рідну дитину до чужої країни. Але перешкоджати Олегові не стали. Мама змусила сина пообіцяти, що він неодмінно буде телефонувати щодня.

Однак, коли хлопець поїхав, кілька днів від нього не було жодної звістки. Батьки не знали, куди себе подіти. Тому коли одного вечора в екрані телефона вони побачили свого Олега, то радості не було меж. Хлопець пояснив, що не одразу зміг правильно налаштувати нову сім-карту. Розповів про свою роботу на складі, про помешкання, яке він винаймає разом з новим знайомим, та про свої враження від Польщі.

Далі все пішло добре. Олег щодня дзвонив батькам. Коли канікули вже повинні були закінчуватися, він сказав батькам, що домовився з викладачами та залишиться ще на кілька місяців. Зарплата добра, а начальник не хоче відпускати такого працівника. Це дещо спантеличило батьків, але все ж вони погодились.

За кілька днів до Різдва син перестав телефонувати. Чоловік заспокоював жінку, що, мовляв, багато роботи, тому обов’язково зателефонує на свята. Яким же було їх здивування, коли на ранок Різдва до будинку хтось постукав. На порозі стояв усміхнений Олег. За першою миттю вітання батьки не помітили, що в таксі, на якому приїхав хлопець, сидить ще хтось.

Олег повернувся до автомобіля і допоміг вийти дівчині. В руках вона тримала немовля. Батьки не знали що й казати. У матері на очах виступали сльози. Вона розуміла, що це не його дитина.

Весь день хлопець ходив сам не свій. Кілька разів намагався почати з батьком розмову та щось постійно їх відволікало.

Вже за вечерею Олег разом з дівчиною Юлією розповів батькам все. Маленький хлопчик був не його дитиною. Він познайомився з дівчиною на роботі. Вони одразу закохалися один в одного. Юлія не стала приховувати, що вагітна. В перший же день знайомства вона розповіла, що батько дитини кинув її, щойно дізнався про вагітність. Так вони зустрічалися майже півроку. Олег зізнався, що не зміг одразу повернутися, тому що не хотів полишати Юлю саму на час пологів, тому що з рідних в неї нікого не було.

– Але чому ж ти нічого нам не говорив весь цей час? – все допитувалася мати.

– Я багато раз думав, що ось-ось все розкажу, але щоразу не вистачало сміливості. Не знав, як ви відреагуєте.

Юлія ж за вечерею не знала куди подітися. Напевно з усіх присутніх вона переживала найбільше. Але батьки з радістю прийняли її. Пізніше, коли Юлія разом з матір’ю прибирали зі столу, між Олегом та батьком відбулася справжня чоловіча розмова. Батько сказав, що пишається сином за справжній чоловічий вчинок, але разом з тим це велика відповідальність за чужу дитину, яка, коли підросте, почне називати його батьком.

Незабаром молода пара одружилася. Спочатку жили у батьків Олега. А коли ж він закінчив навчання то поїхали знову на заробітки. Їм дуже хотілося купити нову квартиру до того, як підросте хлопчик. Малого залишили з новими дідусем та бабусею, які самі викликались побути няньками.

Олег повірити не міг, що його батьки так легко прийняли його вчинок.