Чоловік привів свою koxaнку до мене та запропонував нам жити разом. Гeть cказuвся на стаpocті років

Про старість я звісно ж перебільшила. Ми з чоловіком одного віку. Йому вже стукнуло сорок три, а мені лише буде незабаром. Микола працював викладачем філософії в університеті та займався написанням докторської дисертації. Я ніколи не була peвнивою. Адже вважаю, що ревнують лише не впевнені у собі жінки.

Звісно ж, що я давно здогадувалася про те, що мій чоловік почав мені зраджувати. Це важко було не помітити. Конспіролог з нього геть ніякий. Проте я розуміла, що в нього такий період, коли чоловіки шукають щось нового. Вирішила не влаштовувати йому сцен та скандалів. Який з цього сенс. Погуляє та й повернеться додому. Якими смішними були для мене його вигадки про затримку на роботі, то те, що його відправляють у відрядження, й тому подібне. Загалом, нічого нового. Все банально, як й в інших. До того ж я з цього отримувала й користь. Відчуваючи свою провину, він став частіше приносити подарунки, допомагати по квартирі та тому подібне.

Проте місяць тому мій Микола таки відзначився оригінальністю. Спочатку я подумала, що це жарт. Як завжди у вихідний я займалася своїми справами. Нарешті змогла взяти до рук книжку та спокійно почитати. Микола ще з ранку пішов «терміново на роботу». Наш син цього тижня не приїхав з навчання. Залишився у гуртожитку. День обіцяв бути просто прекрасним.

Несподівано я почула, як двері відчинили ключем та тихе жіноче шепотіння. З коридору мене покликав Микола. Коли я вийшла, то побачила, що він стоїть разом з жінкою на вигляд на кілька років молодшою від мене. Вона не знала куди подіти свої очі. Жіноча інтуїція одразу підказала мені, що це саме та жінка до якої Микола їздить у «відрядження».

– Жанно, познайомся. Це Світлана. Вона викладає в нашому університеті культурологію. – Трохи не впевнено промовив Микола.

Я уважно дивилася на них й мовчала.

– Загалом, не знаю, як тобі сказати, але ми зі Світланою коханці.

Я все ще мовчала. Очікувала чим же закінчиться ця розмова. Думала вже навіть про розлучення. Але в цей раз Микола таки мене здивував.

– Я довго думав й вирішив, що нам варто жити разом. Так сказати шведська філософія. Новий погляд на сучасну сім’ю… – Тут він почав розповідати про якісь філософські теорії, яких він начитався з підручників.

Я дивилася на нього наче на малу дитину, яка привела додому безпритульного кота й намагається вмовити маму його залишити. Побачивши, що з ним розмови не вийде, я запропонувала Світлані випити кави. Поки чоловік продовжував розповідати про інші матерії, ми з нею спокійно порозмовляли. Виявилося, що вона також не знала про сьогоднішню зустріч й неодноразово просила вибачення. Я її заспокоїла. По її погляду я бачила, що більше вона з Миколою не зустрічатиметься, адже для неї така витівка мого філософа була чимось, що виходить за межі нормального. Я ж за багато років звикла до його дивакуватої поведінки.

Світлана пішла. Микола довго не знав, що сказати. А я просто пішла далі читати свою книжку. Більше до цієї теми ми не поверталися. Ось такі вони філософи, люди науки.