Я вийшла заміж майже в 40 років, до того в мене були стосунки, звичайно, та якось не складалося, а потім Андрій знову з’явився в моєму житті, і я вийшла заміж за своє перше кохання. У шлюбі ми провели разом 20 щасливих років, та, на жаль, дітей ми так і не народили.
Життя моє складалося не дуже успішно. Батьки мої пiшли рано з жuття, я була єдиною дитиною в сім’ї, тож залишилася зовсім сама. Тоді мені було всього 20 років, я закінчувала навчання, хлопця в мене не було, тож я мала влаштовувати своє життя самостійно.
Трохи раніше я познайомилася з Андрієм, хлопцем своєї мрії, та він бачив у мені, певне, найкращого друга, та явно не майбутню дружину. Ми тісно спілкувалися, він мене підтримував, та згодом зустрів іншу дівчину, одружився, а там і син з’явився. Звичайно, ми майже перестали спілкуватися. Вітали один одного зі святами, а зустрічалися хіба що випадково раз на пів року, хоча й місто в нас невелике.
Я закінчила університет, будувала кар’єру, час від часу зустрічалася з чоловіками. Та так серйозних стосунків у мене не було. Кожного нового залицяльника я порівнювала з Андрієм, і кожен програвав йому.
Через багато років дружина Андрія тяжko зaxвopіла. Вона не протрималася довго, тож після такого я вирішила підтримати Андрія, як він колись підтримав мене. Так і почалася наша історія.
Приблизно через рік я вийшла заміж за Андрія. І він подарував мені 20 незабутніх років спільного життя. Ми разом допомогли його сину закінчити навчання, влаштуватися на гарну роботу та влаштували помпезне весілля. Олег спочатку не сприймав мене як нову дружину тата, а потім почав ставитися з повагою, а на більше я й не розраховувала.
З Андрієм у нас були прекрасні стосунки. Ми були вже дорослими людьми, коли одружилися, тож майже ніколи не сперечалися, жили, як то кажуть, душа в душу. Та дітей у нас так і не було. Згодом й Олег перестав з нами спілкуватися, з незрозумілих причин, та в нього була власна сім’я, тож я на нього не ображалася й просила Андрія пробачити його. Та після 20 років шлюбу Андрія не стало…
Чоловік, напевно, так і не пробачив синові за те, що він перестав з нами спілкуватися, адже він не включив його у заповіт. Усе майно, а це трикімнатна квартира та дача, дісталося мені. І майже рік я прожила спокійно сама. А потім… з’явився Олег зі своєю дружиною та дочкою, і тепер я не знаю, що робити!
Чоловік залишив дачу та квартиру мені, сина від першого шлюбу в заповіт не включив, а зараз Олег з’явився на моєму порозі та вимагає, щоб я все продала, а гроші розділила порівну! Його дружина каже, що я ніхто, що не маю права на спадок, а Олег з нею погоджується. І це попри те, скільки ми з Андрієм для нього зробили!
Я вже на пенсії, тож запропонувала Олегу з сім’єю жити у квартирі, а я б переїхала на дачу, адже продавати все мені не хочеться, з цим пов’язано стільки гарних спогадів, це моя пам’ять про щасливе заміжжя! Та Олег з дружиною проти! Тепер я не знаю, як мені вчинити. Залишити сина мого чоловіка ні з чим я не можу, а продати все я не хочу.
Чи був хтось у подібній ситуації? Як вчинити?