Чоловік зібрав речі й вискочив у двір, проводжаючи поглядом малюків, що залишалися з нeнaжepлuвoю мамою

• Я їду за кордон. Про дітей подбаю. До тебе не повернуся! – вигукував Олександр.

А все розпочалося з того, що його дружина отримала важку травму хребта, потрапивши до автомобільної катастрофи.  Надії на те, що Наталя стане на свої ноги вже не було ні в кого. Лікарі пророкували, що жінка залишиться назавжди в інвалідному візку. Тим паче грошей на коштовну  операцію в Німеччині родина не мала. Та чоловік не змирився з тим, він вперто боровся за її здоров’я, намагався знайти кошти. Хоч сам і непогано заробляв, бо працював архітектором. Та потрібну суму зібрати швидко ніяк не вдалося.

Але як то кажуть: «Світ не без добрих людей». У відчаї написав допис у соцмережі з проханням допомогти коханій стати на ноги, щоб станцювати вальс на випуск сина. Тисячі людей зреагували й за якийсь проміжок часу вдалося зібрати більше коштів, ніж потрібно. Радості не було меж…

Господь допоміг Наталі пережити операцію. Переживши реабілітацію, жінка стала на ноги. Чоловік одразу ж вирішив повернути кошти людям. Але поки думав, як це зробити, жінка накупила собі нових суконь, кілька шуб, прикрас з діамантами та найновішу версію айфона. Чоловік не міг зрозуміти такого вчинку, адже він вимолював ці кошти на одужання коханої, а вона розкидається ними на свої примхи. Соромно було перед людьми.

Він не раз намагався достукатися до дружини  й вирішити цю ситуацію. Та жінка й слухати не хотіла. Натомість здивовано викрикнула: «Хіба я не заслужила після скількох мук?».

«І звідки в людей скільки зухвалості й нахабності», –  думалося Сашкові. Він не міг усвідомити, як гроші й дорогі речі змінюють людей. Він не один день та ніч шукав відповідь на своє запитання. Ще не один раз намагався знайти компроміс, поговорити, розрадити. Не достукавшись до серця дружини, зрозумів, що не може жити з такою людиною. Адже далі почнуться нові непорозуміння й труднощі. І людина не зміниться. А це не так легко прийняти. І так як був сильно віруючою людиною, розумів, що все безслідно не минає…