Моїй подрузі Мирославі 30 років. Близько восьми років тому вона одружилася з Віктором. Тоді вона була наївна і молода, запевняла, що він її доля. Мені, як найкращій подрузі, Віктор зовсім не подобався. Здавалося, що він звичайнісінький бaбiй, бpeхун і нeвдаха. І виявилося, що моя жіноча інтуїція мене не підвела. Лише Мирославі від того не ліпше.
Нещодавно вона заявилася до мене у сльозах і розповіла таку історію.
Мирослава була щаслива з Віктором. Жили вони, здавалося, тоді просто чудово. Обидва працювали й добре заробляли. За півроку шлюбу їм набридло винаймати житло. Вирішили вони жити у власній квартирі. Тому взяли іпотеку.
Віктор оформив трикімнатну квартиру на себе. На іпотеку він віддавав всю свою щомісячну зарплату. Жили за кошти подруги. За її гроші вони потихеньку робили ремонт і скуповували нові меблі.
Мирослава думала, що після закінчення ремонту і виплати іпотеки у них з’явиться дитина. Вона вважала, що і Віктор мріє про це. Але помилялася.
Майже через тиждень після виплати іпотеки, Віктор сповістив таку новину, що Мирослава ледь не впала. Чоловік повідомив, що збирається розлучитися і поділити спільне майно. У нього вже давно була коханка. Вона уже на восьмому місяці вагітності.
Він запропонував Мирославі продати квартиру. Причому поділити гроші Віктор збирався таким чином: собі він має купити двокімнатну квартиру, адже в нього буде дружина й дитина. А Мирослава самотня, тому їй треба лише кімнатка в комуналці.
Від такого нахабства Мирослава трохи не збожеволіла. Вона була шокована брехнею Віктора. А від його пропозиції щодо квартири взагалі впала у відчай. Скільки сил вона вклала у це житло!
Мирослава схвильовано схлипувала. Вона не знала, що їй робити. Чому вона повинна жити в комуналці і полегшувати життя Віктору та його коханці?
Наступного ранку на порозі квартири з валізою з’явилася вагітна жінка. Це була коханка Віктора. Вона збиралася жити тут. Поводила себе знахабніло і самовдоволено.
Від болю й образи Мирослава геть розкисла й прийшла до мене. Я залишила подругу ночувати у себе. Тим паче, я повинна була поїхати на тиждень у відрядження. Тому запропонувала Мирославі пожити у мене.
Коли я повернулася з відрядження, Мирослава мене шокувала. Вона з порогу закричала:
– Аби ти знала, що трапилося! Ти навіть не уявляєш!
Виявилося, що одного разу, коли Мирослава сиділа на лавці в парку, пила вино і плакала, до неї підійшов незнайомець. За національністю, схоже, це був кавказець. Він почав розпитувати у Мирослави, що трапилося у неї. І вона йому усе розповіла.
Чоловік був вражений історією Мирослави. Він не міг повірити, що чоловіки так можуть вчиняти. Довго сидів і думав, а тобі запропонував от що:
– Дозволь мені пожити у твоїй квартирі лише декілька днів.
Мирослава й сама не знає, чому погодилася. Напевно, з відчаю. Довго ще дорікала собі за це. Але тоді ключі від квартири віддала.
На диво, Віктор зателефонував їй через декілька днів після того. Він благав відкупити у нього його частину квартири за невеличку суму.
Моя подруга погодилася. Вона взяла кредит і переоформила квартиру на себе. Тепер у неї було власне житло.
Ми й досі не знаємо, що зробив той кавказець з Віктором. Колишній чоловік не зізнався. Не сказав правду й незнайомець. Він лише подарував Мирославі великий букет ромашок і гарне кольє напам’ять про себе:
– У нашому народі чоловіки жінок не ображають. Ти вродлива і добра жінка. Я не міг тебе в біді залишити. У тебе все буде добре!
Сказав і просто пішов. Мирослава лише стояла, мов вкопана. Вона й повірити не могла в таке диво. Більше моя подруга ніколи не бачила цього чоловіка. Зате вона досі молиться за свого рятівника Богу.
Ця історія змусила її переосмислити все життя – справжні чоловіки таки існують. Згодом Мирослава зустріла ще одного гідного чоловіка Олега. Нещодавно вони одружилися. А зараз подруга зі своїм коханим чекають дитину. Олег її дуже любить, носить на руках, по хатнім справах усе допомагає. І з нетерпінням чекають на народження свого первістка.
