Чому я меркантильна с*ка і не соромлюсь цього?

Уявіть собі мені приходить повідомлення «Я для тебе п0мер» від близької людини, яка п0мерла для мене багато років тому.

Сталось це декілька днів тому. Мене тоді це навіть розсмішило, і оскільки ситуація була більш смішна, ніж драматична, я вирішила відписати: «Хіба може померти те, що вже мертве?». Але не встигла, тому що мене заблокували.

Загалом, розпочалось все з того, що цей друг попросив мене допомогти його дівчині й перечитати та відредагувати усю її дипломну роботу. Хто працював редактором, то й знає, що це не така легка робота, а витрачати кілька годин безкоштовно й через це недосипати зовсім не хотілось, тому я назвала йому ціну і тут у мій бік понеслися образи про те, яка я меркантильна і невдячна.

Пригадую, була схожа ситуація, але з чоловіком, з яким ми тільки познайомилися. Ми переписувалися і тут він мене питає:

– А чого б тобі зараз хотілось найбільше?

– Найбільше, взагалі, хотілося б, щоб у всьому світі був мир долар знову був по 8 гривень. А просто зараз хочеться мені піци та нових окулярів, бо мої вже зовсім зносилися. У мене з зором проблеми.

У відповідь я отримала дуже довге повідомлення. Тому викладу його суть я дуже коротко: ах ти, меркантильна, тобі ж тільки й треба, що гроші. Я думав, що ти не належиш до тих, хто буде за копійки свої ноги розсувати, але ти ж така, як і всі. Єдине, що тобі потрібно – це гроші. Я добре посміялась з цього повідомлення і хотіла написати, що він забув, що потрібно чекану монету, але вирішила не провокувати його ще більше.

Я розуміла, що трапляється зі мною таке надто часто й вирішила запитати у подруг, як же потрібно фліртувати, щоб тебе корисливою сук*ю не називали, а вони мені та пояснили: «Ох, Оксан, а ти у своєму дусі. Не можна чоловікам казати, що ти хочеш чогось матеріального! Ти повинна була городити йому про те, як хочеш гуляти з ним вітряними полями, грати у сніжинки, пристрасно цілуватися кожну хвилину й займатися любов’ю у лісі, бо готель, будинок і все за, які потрібно платити, то це вже меркантильна с*ука хоче!»

Друга ж моя подруга сміється і розповідає подібну історію: «Он до мене недавно один довго писав і потім такий каже: «А давай сьогодні зустрінемось», я й не проти, але ж після нічної, цілий день на ногах (вона лікарем працює) і думаю запропоную йому у кафе сходити. Все одно 6 вечора буде, особливо ніде не погуляєш, та й зима, холодно, і не хотілось мені гуляти, втомлена була. А він мені пише, що я його розвести на гроші намагаюсь, що я така-сяка, що каву потрібно заслужити, погуляти, закохатися, а тоді й на каву можна!»

Недавно редагувала дещо для знайомого. Зайняло це години дві й у відповідь на виконане прохання він мені скидає картинку: «Дякую», та хоч би 20 гривень на шоколадку скинув. Знає ж, мій номер і де я живу, але у голову це звісно йому не прийшло.

Я належу до тих жінок, що мають достатньо грошей, щоб забезпечити себе життям, про яке багато хто мріє і мені для цього не потрібен чоловік. Я можу йти додому і купити собі хоч букет роз, хоч кілограм шоколаду. Але я знаю, що гроші – це не папірці, якими я можу вихвалятися. Це те, що робить мене та мою самооцінку. Як на мене, то меркантильними можна вважати тих, хто думає, що все буде для них безкоштовним, а не тих, хто тверезо оцінює свою роботу й просить за неї плату. Я вважаю, що платити за себе – нормально і плачу за всі послуги, що мені дають, не вважаючи це героїчним вчинком.

Якщо ви берете чиїсь послуги чи знання, то платити за них – нормально. Пригощати когось за свої гроші теж нормально. Купувати комусь у подарунок квіти чи дорожчі подарунки – нормально.

Просто, багато людей забувають, що з допомогою кави у холодну пору краще виразити свою турботу про іншого, подарувавши шоколадку, інший відчуватиме твою вдячність. А скинути комусь кошти – це подякувати за витрачений час, сили та знання.