Чому я не ходжу в гості до деяких людей? Побувавши в них в гостях один раз, повертатися більше не хочеться

Перші числа Нового Року. Прекрасна пора святкових днів. І часто стається так, що в цей час завжди зустрічаємо своїх знайомих та друзів, з якими продовжуємо святкувати та дуже чудесним чином потрапляємо ще до якихось друзів та знайомих в гості. Звісно ж, лише в тому випадку, якщо ці друзі чи знайомі зможуть вас прийняти, про що ви запитаєте перед приходом. Так звані новорічні подорожі.

Не завжди такі походи вдалі та приємні. В таких ситуаціях мені довелося побувати тричі, і я вам зараз про них розповім. Після цих випадків до тих людей в гості ми з чоловіком перестали ходити і всяко відмовляємося від запрошень.

Перший випадок – це коли ми прийшли до нашої спільної знайомої. Прекрасно накритий стіл, який буквально ломиться від страв. Апетитно все виглядає, аж слина тече. І грибочки, і сирна та ковбасна нарізочка, і салати всякі, і м’яса декілька видів, рибка. Багато всього смачного словом. Ти сідаєш за цей стіл та вже готуєшся скоштувати всі смаколики, які наготувала господиня. Проте спокійно не можеш поїсти. Чому? Тому що господиня доволі голосно та без перестану жаліється, як вона все це готувала пів дня, як їй не добре, як руки зі спиною болять. І ще й прямо під ніс пхає руки, щоб показати тобі, що вони точно натруджені та шкіра на них потріскалася. Вже й не зручно їсти все, що вона приготувала, та й весь святковий настрій зникає.

Другий випадок стався вже в інших знайомих. Там був стіл ще апетитніший, ніж в першому випадку, так ще й до того багатший. Ікра чорна, ікра червона, риба червона копчена і малосолена, мармурове м’ясо, навіть кальмари з креветками. І тут господиня починає розповідати про кожне блюдо та конкретно уточняла ціну й бідкалася, як сьогодні все дорого. А ти сидиш і червонієш з сорому за те, що принесла олів’є, оселедця під шубою та крабового салату. А господиня не зупиняється та далі розхвалює таким чином себе та чоловіка, мов вони дуже багаті, раз можуть собі це все дозволити.

І третій випадок також дуже дивний та не приємний. Зустрілися ми на катку зі своїми друзями. Розговорилися, та вони нас запросили йти в гості до їхніх друзів сім’ї, з якими ми не сильно знайомі, проте приблизно знаємо, хто це. Прийшовши в гості, ми виявили, що в господині немає, що на стіл покласти. Вона придумала «чудове» рішення – все зробити разом. І дала мені картоплю та ніж, мовляв, на, чисть. Уявіть собі цю картину: я, при параді, в святковому костюмі, в гостях чищу картоплю. Нічого проти накривання столу спільними зусиллями не маю, проте не приємно саме, що поставили перед фактом.

Тепер з цими всіма людьми ми з чоловіком уникаємо всіма способами зустріч та посиділок. Вже вистачило, дякую.