Чому невістка не думає про доньку і тепер водить чужого чоловіка додому?!

Два роки тому мій син покинув дружину з дитиною. Звичайно, це не на жарт її образило, й перший час вона не хотіла нас бачити та нічого про нас знати. Я намагалась з нею зв’язатися, але вона всіма можливими методами ігнорувала мене. На щастя, зараз вона трохи охолонула, і ми домовилися, що я зможу спілкуватися з онучкою, хоч і товаришувати у нас з невісткою точно не вийде.

Коли мій син покидав першу невістку, то їхній доньці був лише рік. Зараз у нього нова сім’я, і вони чекають дитину, тому на дівчинку від першого шлюбу йому байдуже, аліменти він, звісно, платить, але нічого більше. Невістку мені було шкода, мало того, що вона сама залишилась з дитиною, так ще й у чужому місті та далеко від батьків.

До розлучення у мене з Галинкою, невісткою, були прекрасні стосунки. Вона завжди була рада мене бачити, бо я її й з онукою допоможу і подарунків привезу, і при потребі посиджу з нею, коли мамі потрібно буде відлучитися. Загалом, коли невістка дзвонила, що її потрібна допомога, я все покидала і бігла. Я б робила це й після розлучення, але ж невістка влаштувала мені бойкот.

У шлюбі вони з сином купили двокімнатну квартиру, тому при розлученні прийняли рішення продати її й порівно поділити гроші. За них та те, що її додали батьки, вона змогла купити невеличку однокімнатну квартиру. Працює вона адвокатом, недавно знову повернулась до роботи, бо внучка почала ходити у дитячий садок. Звичайно, заробляє не дуже багато, але їм вистачає, та й син аліменти платить, і я частенько щось смачне приводжу для онуки та іграшки різні.

Впевнена, що і батьки їй допомагають, балують онучку. Я їй коли вперше гроші простягнула, то вона довго відмовлялась, але я їй пояснила, що це ж для онуки, хай вона на них купить, що там потрібно, тоді вона і погодилась.

На щастя, нам з невісткою вдалось все обговорити й у нас зараз досить приязні стосунки, тому, коли мені зранку було потрібно у лікарню, а я згадала, що вона живе у кількох хвилинах ходьби від неї, то напросилась у гості. Спочатку вона ніби відмовитися хотіла, але потім таки сказала, щоб приїжджала.

Привезла онучці та невістці гостинців, погралась, а потім ми чаю попили й вже мали лягати спати й кажу їй, щоб стелила мені, мабуть, на кухні.

– Ні, ви лягайте з донькою у кімнаті, на кухні я ночуватиму, не одна, – відповіла коротко невістка, даючи ясно зрозуміти, що продовження розмови не буде.

Я зрозуміла, що у неї тепер є новий чоловік, і тепер не розумію, як мені на це реагувати, бо склалось враження, що для неї це цілком нормально. А мене не покидають хвилювання за онуку, вже й вночі думала про те, щоб з її батьками про це поговорити, але ж вони тільки раді будуть, що їхня донька щастя знайшла. А якщо з нею про це говорити, то подумає ще, що я їй зла бажаю і знову до внучки пускати не буде.

Після лікарні я не могла стриматися й зателефонувала невістці. Почала їй прямо говорити, що у неї дитина і варто про неї переживати, коли приводиш додому чоловіків. Її це дуже розлютило, вона мені нагадала, що у мого сина теж була дитина, коли він пішов до іншої.

Ох, не знаю, що тепер буде, але і змінити я нічого не можу, бо невістка мене і чути не хоче.