Чому українським жінкам забороняли спати зі своїми чоловіками після 40 років

Дружинам дозволялося спати разом зі своїми чоловіками тільки до певного віку. Такий звичай з’явився після прийняття християнства. А раніше все було не так. До прийняття християнства ніяких заборон на cekсуальні відносини не було. Хлопці та дівчата могли займатися любов’ю до того, як одружилися або виходили заміж.

Навіть якщо незаміжня дівчина народжувала дитину, це не вважалося ганьбою. Особливо бурхливо проходило свято Івана Купали. На це свято чоловіки й жінки могли вибирати собі партнера по своєму смаку. І було зовсім неважливо, хто на кому був одружений.

Але після прийняття християнства все змінилося. Займатися cekсом можна було тільки з однією метою — для того, щоб зачати дітей. Займатися cekсом просто так, заради задоволення — було заборонено. Це вважалося гріхом. Любов’ю не можна було займатися під час посту, великих церковних свят, коли у жінки були місячні, відразу після пологів.

Незаміжнім дівчатам взагалі заборонялося мати дошлюбні зв’язки. Народження позашлюбної дитини вважалося страшним гріхом. Наречена обов’язково повинна була бути невинною. Що зберегти невинність нареченої, робили так. Якщо наречена була багата, то вона сиділа в теремі чи спеціальній кімнаті. Вона могла спілкуватися тільки зі своїм батьком і священиком. В інший час вона могла спілкуватися тільки з нянею. Дівчина могла тільки молитися і шити собі посаг.

Дівчата з бідних сімей не мали можливості сидіти й тільки займатися шиттям. Їм треба було працювати в полі, доглядати за домашніми тваринами. Тому за ними постійно наглядали інші родичі. Таких дівчат намагалися видати заміж якомога раніше — щоб дівчина не встигла нагуляти дитини. Якщо дівчина народила позашлюбну дитину, то потім її шанси вийти заміж майже дорівнювали нулю.

У законодавчому акті, який видав в 11 столітті князь Ярослав, писалося про те, що хлопець міг одружитися в 15 років, а дівчина могла виходити заміж вже в 13– 14 років.

Але траплялися навіть і більш ранні шлюби.

У цьому документі писалося про те, що не можна було одружитися старим людям. І що цікаво: старим чоловіком тоді вважався чоловік дійсно в дуже поважному віці. А ось старою жінкою тоді вважалася жінка, якій виповнилося всього 35 років. У цьому віці у жінки вже повинні були бути онуки, тому її вже вважали бабусею. Жінки тоді народжували багато дітей, багато працювали. Тому вони виглядали не дуже добре.

Чоловіки не хотіли спати з тими, хто вважався бабами. Тому вони вже зовсім не цікавилися своїми 35–40–річними жінками. А через те, що cekсуальне бажання у них ще було, то вони перемикали свою увагу на своїх молодих невісток.

Як тільки у жінки починався клімакс, і вона вже не могла зачати й народити дитину, вона переставала спати разом зі своїм чоловіком. Хоча у жінок в такому віці ще було бажання займатися сексом, церква їм це забороняла. Не можна було спати з чоловіком заради задоволення і похоті — це вважалося гріхом. Ось і виходило, що жінка в 40 – 50 років вже вважалася бабусею. Вона повинна була займатися домашньою роботою і виховувати онуків.

До тих жінок, які дуже пізно народжували дітей, ставилися тоді не дуже добре.

Чоловікам тоді було теж не дуже добре. З 40–річною дружиною спати було не можна, а сексуально бажання було ще дуже сильним. Щоб його задовольнити чоловікам припадало шукати ласки у молодих жінок. У хід йшли різні методи: нacильство, пoбої, шaнтаж, пoгрози, пiдкуп.

Дуже часто чоловіки примушували до сексу з ними своїх молодих невісток.