Чомусь батьки часто сварять дітей за погані оцінки. Вони переконані, що їхній «трієчник» не зможе влаштувати своє життя і буде все життя працювати двірником. А що, якщо ми вам скажемо, що справи стоять кардинально інакше?
Ми підготували вам історії, що розкажіть про справжню «вагу» шкільних оцінок.
Історія No1.
Все навчання у школі я був одним з найгірших учнів у класі. Всього нас було троє, що постійно утримували двійки й ледь тягнули на трійки. Зараз я працюю в офісі Google одним з провідних менеджерів і мені не бояться довірити важливих клієнтів. В інших двох двієчників життя теж склалось добре.
А головний двієчник, якого з великими зусиллями випустили зі школи, став моряком. За останні 10 років він побував у половині світу, знайшов собі дружину на іншому континенті й планує туди переїхати.
Батьки, повірте мені, оцінки точно не визначають, ким стане ваша дитина у майбутньому і чи буде вона успішною.
Історія No2.
Навчання ніколи не було моїм захопленням. Про таких, як я говорять «творча на всю голову» і я цього не соромилась й не намагалась виправити, тому мої оцінки завжди були не вище трійки, крім предметів, де вимагалось хоч трохи творчості. Зараз же я працюю в Іспанії, де керую цілою мережею професіоналів traffic broker та викладаю у школі для тих, хто ще навчається на цю професію.
Мені стає смішно, коли я згадую шкільні часи, бо саме там моя класна керівничка часто мені повторювала, що я буду головною прибиральницею всього нашого маленького містечка.
Окрім мене, з нами вчився ще один хлопчик, який цікавився виключно біологією та хімією, а всі інші предмети ледь «закривав» на трійки. Доки йому повторювали, що він нічого не досягне, він закінчив медичний університет та став головним нейрохірургом у всій області.
Історія No3.
За своє шкільне життя я змінив 5 шкіл. Моя мама була переконана, що причина моїх оцінок криється у поганих викладачах, я ж був абсолютно не зацікавлений у всіх тих нудних предметах та виконанні нецікавих завдань. Зараз всі мої однокласники працюють в офісах та на звичайних роботах, а я встиг заснувати власну мережу техно магазинів та заробити свій перший статок!
Історія No4.
Мій дядько був справжнім шибеником та двієчником, хоча й щиро цікавився історією, але не тією нудною, що розповідала їхня вчителька. Минуло кілька років, як він випустився зі школи й зумів досягнути справжніх нових відкриттів з історії України та мав захистити їх перед поважною аудиторією.
Коли він виступав у залі почалась метушня. Потім вияснилось, що це його стара вчителька з історії, що прогнозувала цьому «двієчнику» роботу прибиральником, не могла повірити, що перед нею стоїть той самий хлопець, що спав на її уроках!
Історія No5.
У школі у мене не було сильних проблем з навчанням. Я ніколи не намагався вчитися на відмінно, а просто старався все здати вчасно, щоб ні мене, ні батьків зайвий раз не турбували. На цей момент я маю дві вищі закінчені освіти з червоним дипломом і власний бізнес, який співпрацює з багатьма міжнародними фірмами.
Не має значення, яку оцінку отримає ваша дитина з математики, чи літератури, головне, чи зможе вона бути достатньо наполегливою та старанною, щоб досягнути успіху!
Чи знаєте ви якісь схожі історії? Як ви думаєте, чи дійсно оцінки вирішують долю людини?
