Чому вона його пoкинyлa?

Ярина пoкинyла Вову дуже нe очікувано, всі знайомі не могли зрозуміти, що сталось, а сам чоловік міг лише знизувати плечима. Вони прожили разом більше, ніж 10 років, виховували сина третьокласника і майже добудували дачу, а тут таке…

Вона була особливою, крихітна, скромна, красива, молодша за нього на 5 років, а він – спокійний, високий, працьовитий та впевнений у собі. Всім навколо здавалось, що вони просто створені один для одного, і чого тільки вона покинула його?

Ми з Вовою зустрілися у кафе. Він став на себе не схожий, схуд, посивів, і лиця на ньому не було.

– Ти мені хоч поясни, що між вами сталось, бо я ніяк не второпаю. Вона знайшла собі когось? Чи ви так сильно посварилися? Ну, не могла ж вона ні з того ні з сього, почати вимагати розлучення.

– Коли я запитав чому, то вона відповіла мені, що ніколи й не кохала мене.

– Це що жарт? А одружилась і жила вона з тобою всі ці роки чого?

– Ти у мене це питаєш? Ми ж коли зустрілися, то я закохався у неї, як дурник, був переконаний, що вона та сама? і її не можна просто так проґавити. А після того, як вона мені розповіла, що нікого ще не кохала і ні з ким ніяк не була, то я готовий був віддати її своє серце.

– Оце так-так! Ти ж сам у молодості ні одної спідниці не хотів пропустити, а у дружини йому дівчинку подавай!

– Та ні, не так все було. Мені було все одно, чи вона ще «дівчинка», але коли це сказала, то мені cподобалась думка, що вона ще така невинна.

– Ну, звісно, а вона на тебе дивилась як на принца, як-не-як перша закоханість, мабуть, у всьому хвалила і постійно все їй подобалось.

– Так, було таке… А потім у нас син народився, він же постійно хворів, не давав їй спокійно жити, а коли він нарешті у школу пішов, рік тому, то й вона на роботу вийшла, і відтоді у нас все і змінилося.

– А що ти думав, що вона і далі вдома буде як у в’язниці сидіти? Звісно, зміна обставин змінила її, може, себе нарешті помітила, окрім чоловіка та сина.

– Не знаю… Вона пішла на роботу і постійно щось нове собі купувала, а потім до мене почала приставати, мов нам потрібна більша квартира, бо тут тісно, але ж я не маг, щоб начаклувати грошей на новішу. Тим паче ми ще дачу добудовуємо, всі гроші туди йдуть. Згодом, вона із цим змирилась і почала приставати до мене, що нам потрібно на відпочинок за кордон. І тут я був проти, ну, навіщо він нам, якщо ми можемо поїхати до її батьків, вони біля озера живуть, і там покупаємось не гірше, ніж у тих басейнах.

– Розумію її.

– І чому ж це?

– Так ви, чоловіки, ніколи не слухаєте своїх дружин, думаєте, що вони не тямлять нічого, і ви все краще знаєте, доки вона не збирає речі та не йде від вас. Скажи мені, мій хороший друже, за останній рік, що ти зробив для дружини, або ви зробили самі щось, як саме вона хотіла? Чи ти думаєш, що ви двоє маєте жити лише так, як ти хочеш?

Вова почав думати про все те, що щойно сказала подруга.

– Багато я для неї робив. Перш за все, я заробляв нам на життя, оплачував комуналку і всі потреби, інколи готував для нас їсти, рідко, але ж я чоловік, чого від мене ще очікувати. Ми й в кіно інколи ходили. І на концерти. Та й взагалі, вона ніколи не скаржилась, що я її не влаштовую, тому твої питання дурні!

– Та ти жартуєш? Від тебе йде молода жінка, і ти думаєш, що робить вона це від хорошого життя? Може, ще від сильного кохання до тебе? Ти хоч подумай, можливо, таки було щось таке, що могло б її не влаштовувати.

– Ну, вона у мене тривожна й сумна часто, я намагався її підтримувати, а перед першим класом вона почала ходити до психотерапевта. Їй там поставили діагноз “депресія” і виписали ліки. Вони спочатку дуже на неї погано діяли, а потім вона дійсно стала веселіша. Минуло майже два роки, і вона сказала, що тепер не хоче жити зі мною, навіть розмовляти не хоче і пояснити, що сталось. Якщо чесно, то я переконаний, що це все дія її таблеток, вона просто стає божевільною.

– Якщо ти так переконаний, то дай їй час полікуватися, але я переконана, що ви більше не будете разом.

– Та ні, не хочу я їй час давати. Я буду боротися за нашу сім’ю. У мене самого тато покинув сім’ю, я не дам синові рости лише з мамою.

– Господи, Вова, тобі 35 років, подумай головою. Твоя дружина вже давно не мила дівчинка, яка не бачила нічого, окрім тебе. Вона виросла і зрозуміла, що їй потрібно. Вона навіть переїхала від тебе. І ти після цього всього думаєш просто її повернути?

– Ні, я все виправлю. Я вже говорив з її лікарем, попрохав, щоб він поговорив з нею про те, що вона все те даремно затіяла, мов потім шкодуватиме.

– І що він тобі сказав?

– Що мені самому потрібна допомога, але це не страшно, я ще постараюся вплинути на її батьків!

– Ого, ти вже говорив з ними?

– Так, вони поки на її стороні, але це все тимчасово.

Мені шкода свого колегу, який і досі переконаний, що він ідеальний чоловік, а його дружина втекла, юо “збожеволіла” від щастя. Шкода мені його, намагалась же донести до нього правду, але нічого не вийшло.

Як ви думаєте скільки часу йому ще знадобиться, щоб все усвідомити?