Я обірвала будь-які зв’язки з подругами та подала на розлучення у свої 55 років. Навіщо я це зробила? Про все по черзі.
Я так втомилася від обов’язків, що прагне на мене накласти кожен член суспільства. Всім потрібна увага, час, підтримка та турбота і доки я у біганині намагалась приділити час всім і вся, то забувала про себе й розуміла це, коли черговий раз вислуховувала проблеми подруг, чи скарги чоловіка на керівництво.
З роками я змогла зрозуміти, що моє уявлення про «правильне життя» давно застаріло, бо насправді єдине, що має значення у моєму житті – це я. Набагато простіше та правильніше жити зациклюючись на собі, ніж на чужих проблемах та потребах.
Я раптом усвідомила, що мені спокійно і комфортно тільки тоді, коли я на одинці з собою. Я втомилась від пліток подруг про знайомих, від скарг чоловіка. У нас різні інтереси, ми вже не розмовляємо, тільки інколи сваримось та скаржимось один одному.
Вперше я залишилась одна, коли відправилась у відрядження на тиждень. Крім нудної роботи мене чекало чимало приємних сюрпризів. Я могла читати те, що хотіла у тиші, дивитися те, що хотіла та навіть купувати їсти те, чого тільки мені хочеться не думаючи про чиїсь бажання.Я почала щиро посміхатися сама до себе.
У мене було чимало дурних звичок. Наприклад, ходити з подружками у кафе, які я не любила, але ходила «подруги ж покликали». Зараз я роблю тільки те, що приносить мені задоволення.
Недавно я мала змогу побачити справжнє лице однієї з давніх подруг, що залишалася «подругою» напевно всім. Такий вже вона характер мала намагаючись догодити всім розмовами та привітаннями у вигляді картинок. Але недавно я побачила, як вона поклала слухавку після приязної розмови з виразом відрази та огиди. І все стало на свої місця.
Я раптом зрозуміла, що настав мій час. Час турботи про себе. Час любові до себе. Час слухати себе та свої бажання.
А що ви думаєте з цього приводу? Чи й справді самотність така прекрасна?
**********************************************************
Бонус до статті:
