Дapeмне oдруження!

Ніхто вже й не дивувався такому вчинку Жені по відношенню до свого коханого Назара. Вона зробила все можливе, щоб найкращий хлопець у селі повів саме її до РАЦСу.

– Всі навколо обожнювали Назара, ніхто не мав такого природного такту та доброти. Та й сам він був людиною гідною, ніколи нікому у допомозі не відмовляв! – згадувала Женя. – Але дівчат він сторонився, ніколи перший ініціативу не проявляв, але якщо хтось сам його кудись кличе, то нікому не відмовить, кожній час знайде! Інші хлопці йому щиро заздрили, навіть дорослі дивились на нього так. Він був з тих, хто насолоджувався кожним моментом, він обожнював жити. Ніколи від нього ніхто не чув поганого слова чи докору.

Женя не могла похвалитися таким же, вона була звичайною дівчиною, проте відповідальною та організованою, тому саме її обрали старостою у їхньому коледжі, куди вони двоє потрапили. З часом Назар став її правою рукою, перш за все, його всі любили, тому й керувати іншими студентами було легше, та й час проведений з ним був лише у задоволення для дівчини.

Спочатку Женя просто подружилась з хлопцем, вони проводили разом багато часу, постійно разом готувалися до занять та гуляли містом. Всі однокурсники знали про їхню близькість, але нічого, окрім дружби, там не було.

– Інколи мені здавалось, що він просто по хлопчиках, тому що ніколи не звертав на мене увагу, як на дівчину. От приходить він до мене курсову писати, сидимо до глибокої ночі, а потім він у мене спати залишається, або я в нього, і ні разу не було, щоб він намагався мене обійняти чи поцілувати. Про більше я взагалі мовчу. А це ж хлопцеві 17-18 років, гормони мають грати! – ділиться Женя. – Я хоч і любила його, але зробити перший корок боялась, от ми й до закінчення коледжу були друзями.

Після закінчення дівчина відправилась навідати бабусю з дідусем, а там зустріла свою першу любов, хоч і хотілось їй з Назаром стосунки будувати, але відчувала, що нічого у них не вийде, тому почала зустрічатися зі своїм першим коханням. А через тиждень розповіла про це другові.

Два дні хлопець просто ігнорував слова подруги та її існування, а після знову з’явився на її порозі тепер з великим букетом квітів та пропозицією одружитися.

– Не можу я тебе так просто комусь віддати, – пояснив Назар, а Женя лише щиро у душі посміялась, бо все це був її хитромудрий план.

– А після того, як я добилась свого, мене почали навідувати дурні думки, – продовжує ділитися Женя. – Весь цей час я була йому лише подругою та сестрою, інакше він мене і не сприймав, і як же тепер ми маємо стосунки будувати?

Весілля було шикарним, все село гуляло на весіллі молодих, а потім у них розпочалось життя, і все ніби добре, не сваряться, у побуті зживаються, от лише через рік Женя подала на розлучення.

– Ніхто з близьких мене не розумів, я так його кохала, а тут така новина… Відразу всі почали гадати, чи я когось іншого зустріла, чи він мені зраджувати почав. Коли на це отримували негативну відповідь, то говорили, що, може, це вже я зовсім знахабніла, і тепер мені мало того, про кого я так давно мріяла. Але річ у тім, що у молодості хлопець мрії не дає ніяких гарантій для щасливого сімейного життя. Через місяць я відчувала себе з ним пустою. Ні, він не почав різко змінюватися, він все ще залишався тим, кого я описала зверху, лише мене він ніколи не любив. Ми ж навіть цілувалися, як друзі, про постіль взагалі краще мовчати…. Я не могла уявити, що мені з таким ставленням прийдеться жити до кінця своїх днів!

Я різко зрозуміла, що до мене його привела не любов, а звичайна прив’язаність. І раптом вся його доброта перетворилась для мене на байдужість.

Довго всі рідні думали, що Женя одумається і повернеться до коханого, лише вона тепер називала його старим другом і говорила, що ні краплі не шкодує про це. Чому старим другом? А тому що на розлучення Назар ображався лише два дні, а потім сказав, що не хоче її втрачати, та вони знову почали спілкуватися.

Хіба це і не є доказом того, що це було правильне рішення?