Дарина давно думала про те, що їй пора покидати чоловіка, адже він давно не приділяє їй уваги. Вона постійно думала про те, що ось зараз він точно її похвалить, скаже, яка гарна у неї нова зачіска, як вона смачно приготувала сніданок, але її Андрій тільки мовчав. І доки він її ігнорував, інші чоловіки не упускали можливості похвалити її, сказати, яка вона красуня, обійняти й поцілувати руку!
Андрій просто мовчки носив важкі сумки, щоб його ніжна дружина не надривалась. Мовчки цілий день ремонтував машину, щоб підвезти наступного дня дружину на роботу, бо знав, як вона не любить їздити міським транспортом.
Дарина приготує щось смачне й чекає його похвали, а він мовчки поїсть й піде по дому займатися чимось, чи відпочивати, а їй так завжди хотілось від нього хоч добре слово почути.
Більше не могла вона так жити, тому вирішила, що буде розлучатися з чоловіком, а для початку переїхала у сусідню квартиру, яку здавали в оренду. І тут Андрій мовчки на неї дивився, лише, коли все допоміг перенести у чужу квартиру, промовив: «Якщо тобі допомога потрібна буде, то ти не соромся попросити!».
Уже кілька місяців вони жили окремо, але таки не розлучалися, вирішили не спішити. Й Ось Дарина знову пішла до своєї старої квартири, щоб взяти звідти теплі речі, бо зима була на підході, а прямо у коридорі лежав брудний пес, що ледь голову підняв, коли жінка прокричала: «Боже! Це що таке? Ти собі собаку вирішив завести? Так вона напевно якась лишайна й блохаста! Ти глянь, яка вона брудна!»
Андрій виглянув з кухні, посміхнувся дружині, й відповів: «Та випадково вийшло, що я її підібрав. Сьогодні помітив, як вона під під’їздом лежить, ледь жива, не міг пройти повз й покинути її. Вона ж нікому не потрібна, окрім мене, загинути могла б. А я зараз її нагодую, а потім і помию, і від всіх хвороб вилікую!».
– Так, цій собачці дійсно потрібна людська допомога. Якщо вже на те пішло, то давай я тобі допоможу її відмити, боюсь, що одному тут надто багато роботи, – сказала Дарина, розглядаючи собаку.
– Було б добре, якби ти мені допомогла! – посміхнувся Андрій.
Через годину собака вже була відмита й ніжилась на руках Дарини, доки Андрій жарив їм на вечерю картоплю.
Після того, як вони поїли, чоловік поставив чайника.
– Я ось спеціально для тебе купив твої улюблені трубочки зі згущеним молоком.
– Невже для мене? Можливо, й знав, що я навідаюсь до тебе?
– Знав, думав сьогодні, чи завтра, на вулиці холодніше стало, а ти свої теплі речі ще не забирала. Я оце вчора згадав, що у тебе осіннє взуття трохи порване, то я його полагодив, підклеїв, де треба. Можеш не боятися, тобі тепер будь-які дощі не страшні будуть.
Дарина не змогла стримати сліз від щастя. Вона не могла повірити, що раніше була такою сліпою й не бачила, як сильно й щиро кохає її чоловік та турбується про неї. Яке значення мають слова, коли є такі вчинки?
Говорити багато й красиво може будь-хто, а ти спробуй так турбуватися про людину, щоб пам’ятати такі дрібниці.
– Знаєш, я прийшла, бо хотіла, щоб ти допоміг мені назад мої речі перенести! Як ти до цього ставишся? – запитала вона, витерши сльози.
– Звичайно, допоможу, люба! – відповів чоловік, поцілувавши дружину у щічку.