Де ж ті справжні чоловіки? Я знаю, де їх шукати!

Я обожнюю чоловіків. Не те щоб я жінок не любила, але ж які прекрасні ті самі чоловіки, про яких всі говорять, що їх уже й «не існує»!

У банку біля банкомата стоїть два дідусі. Двом трохи більше за 80 років. Нічого особливого у них немає, старенькі темні штани, які тримаються на грубому поясі та довгі рубашки. В одного у клітинку, а у другого – просто сіра.

– Ти шо маєш оплатити? За газ чи світло?

– Ой, та нє, я сьогодні прийшов зняти гроші. Онук закордоном трохи нам надіслав, то зараз ще свою Любочку порадую букетом квітів, 8 березня ж на носі!

– Так, квіти для жінок – це потрібне! – відповідає другий, легенько посміхнувшись.

Неподалік від банкомата торговий центр, де молода жіночка вперто тягне кудись такого ж дідуся, а то й спритно упирається і повторює: «От ти хочеш купити їй парасолю, то й купуй! А я вирішив, що подарую їй сережки. Такі, як колись у неї були, а вона їх загубила. Не хочу навіть говорити! Парасолю можна й не на свято! Веди мене до сережок!».

На автобусній зупинці стоїть бабуся (мабуть, прабабуся, бо їй не менше 70 років) і маленький онук, років шести. Хлопчик щось грається, балується і всім навколо заважає, бабуся вибачається перед всіма і намагається утихомирити онука, але той не звертає уваги на неї й продовжує робити своє.

– Ну хіба так поводяться чоловіки? Хто ж ображає дівчат? Поглянь, твоя дівчина скоро заплаче! – говорить милий сивий дідусь, що недавно прошкутильгав на зупинку.

– Яка ж вона дівчина? То моя бабуся!

– Ні, вона справжня дівчинка! З унікальним сірим кольором волосся! Можливо, проблема у тому, що ти не справжній чоловік?

Онук довго дивиться на дідуся, раптом повертається до бабусі й щось їй тихенько шепоче. Та міцно обіймає його і швиденько витирає сльози радості й вдячно посміхається чужому дідусеві, що спішить сісти на свій автобус.

Неподалік продуктовий магазинчик, біля якого стоїть стривожена бабуся:

— Я тебе всюди шукаю! Вже злякалась, що щось сталось! Я ж просила лише по ліки сходити, ти для чого у продуктовий погнався?

– Та купив я ліки й подумав, які вони гіркі. Не хотілося мені, щоб ти оце тільки куштувала, от і забіг у продуктовий по твою улюблену шоколадку з горішками! – відповідає справжній чоловік, дідусь з сивою чуприною.

Маленький хлопчик, років п’яти, швиденько зіскакує зі свого місця в автобусі, коли бачить дорослу жінку. Вона посміхається й відповідає, що постоїть, але той наполягає, говорить, що не повинен він сидіти, доки дама біля нього стоїть. Жінка вражено посміхається й сідає на його місце біля мами, а потім повертається й голосно говорить про те, що її син найкращий чоловік, якого вона сьогодні зустріла.

Сиджу в електричці біля вікна, поруч присідає дідусь. Йому повідомляють, що знижки на проїзд не діють, бо вихідний день, він похмуро починає шукати суму, якої не вистачає. Я швиденько протягую купюру й оплачую його весь проїзд. Пів дороги слухаю слова вдячності, й мені стає аж незручно. А потім ми виходимо на одній зупинці, він на мить раніше вискакує з електрички й швидко подає мені руку, а потім цілує її. Я ледь не розплакалась, коли розпізнала у цьому дідусі такого чоловіка й джентльмена!

Часто жінки просто не вміють помічати справжніх чоловіків, бо дивляться не туди. Вони завжди біля нас й неважливо скільки їм років, головне бути їм вдячним, щоб потім вони продовжували бути такими ж і дарували вам посмішку та «крила»!