Де ж ти весь цей час була, доця?

Вирішила поділитися з вами історією моєї подруги. Так уже вийшло, що зі своїм чоловіком вона розійшлась, коли її доньці було лише три роки. Зараз вона вже виросла, їй сімнадцять, а мамі майже 40. Весь цей довгий час вона працювала медсестрою, і щоб допомогти доньці жити у кращих умовах і мати все не гірше, ніж в однолітків, жінці доводилось часто брати додаткові зміни.

Останні роки їхнього життя з донькою почали повільно перетворюватися на пекло. А вся річ у тім, що раніше слухняна та розумна дівчинка, ставши підлітком, припинила слухати маму, робила все навпаки й почала прогулювати уроки, тому її оцінки з 10 перетворилися у 4-5.

Не рідко дівчина влаштовувала конфлікти у школі або хамила вчителям, тому відвідування класного керівника та директора для подруги перетворилось у буденність, і щоразу після цього вона все більше плакала та сварилась з донькою. На другу це ніяк не діяло.

Мама постійно нагадувала доньці, у якому вони становищі, й що їй потрібно постаратися, щоб стати забезпеченою людиною у суспільстві. Тому що платне навчання вони собі дозволити не могли. Вона не розуміла маму й навіть не хотіла пробувати це зробити. Донька думала, що головна причина того, що вони бідні, що у неї немає такого дорого одягу та телефонів, як в однокласників — це вона сама.

Одного вечора дівчина не прийшла додому ночувати. У ту ж ніч жінка пройшлась по всіх її друзях, обдзвонила всіх знайомих та не дала спати всім черговим. Лише на третій день поліція погодилась шукати дівчинку. Подруга перестала бути схожою на себе, лише молилась про те, щоб донька знайшлась живою. А перед четвертою ніччю вона повернулась додому. Мама остовпіло дивилась на доньку, а потім кинулась її обіймати.

– Де ж ти весь цей час була, доця? – запитала подруга.

– Я думала, що, якщо поїду, то полегшу твоє життя, – відповіла вона, не піднімаючи голову. Вони двоє почали плакати. Мама зрозуміла, що донька лише постійно бачила, як вона працює, а та зрозуміла, що своєю втечею нічого не вирішить.

Дівчина взялась за голову і почала старанніше навчатися. Вдома на подругу тепер завжди чекала приготовлена вечеря та чиста квартира. Донька змогла на відмінно скласти всі іспити та вступити у медичний університет на державне. Хоч вони й досі змушені економити та рахувати кожну копійку, але у їхній сім’ї панує гармонія та любов.

Людям потрібно пам’ятати, що близьких людей потрібно цінувати тут та зараз, тому що іншого життя для цього у нас просто не буде.