Майже 20 років я заміжня за прекрасним чоловіком. У нас двоє чудових дітей, обидва вже навчаються в університеті. Та за стільки років мені так і не вдалося пізнати та зрозуміти матір мого чоловіка – свекруха може здивувати мене й досі, й іноді цю сюрпризи не дуже приємні!
Ми з чоловіком зовсім не забобонні люди, у прикмети всілякі не віримо. Нещодавно чоловік відсвяткував свій 40-ий день народження. І ми планували нічого грандіозного не влаштовувати, а сісти вдома лише з дітьми поїсти чогось смачненького, випити чаю з тортом, на цьому й усе.
Звичайно, я вирішила дуже не скуплятися та не виготовлювати безліч страв. Зранку я спокійно прокинулася, випила кави, пішла до супермаркету. Поставила в духовку м’ясо з картоплею по-французьки, зробила улюблений салат чоловіка з шинкою та грибами, та й почала накривати на стіл на чотирьох.
Та раптовий дзвінок зруйнував усі мої плани. Зателефонувала свекруха, вона мені повідомила, що прикмети їй по цимбалах, і вона вже запросила до нас на святкування дня народження чоловіка його брата з родиною, моїх батьків та наших спільних найближчих друзів. А це понад 10 осіб, щоб ви розуміли, і з’явитися в нас на порозі вони мали через 2 години!
Я навіть не знала, за що хапатися, адже ми зовсім не розраховували на гостей, тим паче на таку їх кількість! Я швидко збігала до магазину. Поставила в духовку ще одну порція м’яса по-французьки з картоплею, запекла ще й курку, приготувала ще три салати, наробила бутербродів, сервірувала ще декілька куплених готових закусок.
Через дві години, звичайно, усе ще не було готовим. На моє щастя, гості запізнилися. Ми з чоловіком якраз встигли накрити на стіл. У розпал святкування свекруха промовила:
– А нам будь-які забобони ні по чому, якщо ми хочемо святкувати, то будемо! А що робити, якщо душе бажає свята? З днем народження, синку!
Її душа бажала свята, а наші – ні. День народження чоловіка ми вирішили не святкувати, та свекруха влаштувала нам «сюрприз». Ось тільки готувати все до приходу гостей довелося мені, тож тепер моя душа вимагала спокою!
