Десь через місяць я зустрілась зі свекрухою на базарі. Вона стала сама на себе не схожа — бліда, очі cyмні, погляд вiдcyтнiй, але коли побачила мене, то трохи oжuла

Перші 10 років шлюбу ми з чоловіком жили зі свекрухою, тому що чоловік відразу сказав мені, що не бачить сенсу купувати своє житло, якщо він у мами єдиний син, і ця квартира все одно потім дістанеться йому, а вона трикімнатна, тому місця нам всім вистачить.

Я була не у захваті від такої ідеї. Від подруг та від мами я вже знала, як важко жити зі свекрухою, особливо, коли вона там господиня, а ти лише жінка її сина, яка, на її думку, у всьому повинна бути ідеальною.

Попри те, всі мої страхи та переживання виявилися невиправданими. Ольга Вікторівна дуже хороша жінка, яка ставилась до мене як до доньки, з особливим трепетом та любов‘ю. Не можу сказати, що ми стали прямо рідними, але й просто знайомими я б нас не назвала.

Після появи сина чоловік став сам не свій. У нього припинили горіти очі, коли він бачив мене, а потім ми майже припинили говорити, обговорювали лише проблеми й побутові речі. Звісно, мені зі всім цим важко було миритися, але підтримувала мене його мама. При ній я нічого поганого про її сина не говорила, боялась образити, та вона все сама бачила, тому підтримувала та допомагала мені з сином, як могла, поки чоловік був як простий житель у квартирі.

Так ми прожили цілих десять років, а потім чоловік привів у квартиру іншу жінку, вона буда вагітна від нього. Він повідомив, що завтра подасть на розлучення? і тоді ж я повинна покинути його квартиру, бо тепер там житиме він і його нова кохана.

Тоді вперше свекруха втрутилась у наш конфлікт й спробувала відмовити сина від необдуманих вчинків, мов нехай живуть в одній кімнаті, а ви з новою коханою в іншій, поки вони не знайдуть нічого кращого, але він її й чути не хотів. Він прийняв для себе рішення й інших варіантів не розглядав.

Наступного дня через знайомих я знайшла кімнату у бабусі. Умови там непогані, до роботи мені близько, а синові до школи, та у жінки важкий характер, тому жити нам так нелегко. Доки нічого іншого ми собі дозволити не можемо, бо я заробляю небагато, а оренда квартир у нашому місті просто космічна.

Десь через місяць я зустрілась зі свекрухою на базарі. Вона стала сама на себе не схожа — бліда, очі сумні, погляд відсутній, але коли побачила мене, то трохи ожила. За розмовою я зрозуміла, що з новою невісткою їq доводиться не легко, але ні слова поганого ні про неї, ні про свого сина вона не сказала. Ми ще трохи погомоніли, а тоді розійшлися і вирішили зустрітися через тиждень на тому ж місці, щоб я їй онука привела.

Важко мені на свекруху дивитися, боюсь, що з ними вона зовсім себе занапастить, але що я можу зробити, коли сама живу в одній кімнатці. Можливо, ви мені підкажете, як свекруху до себе забрати, чи якісь інші варіанти знайти?