ЖИТТЯ

Десять років моя краща подруга жила з чоловіком-n’янuцeю та тягнула всю сім’ю на своїх плечах. А потім в один момент все змінилося!

Ми, жінки, часто зіштовхуємося із стереотипами, хоча начебто й живемо в рівноправ’ї. Та й досі жінка має бути берегинею домашнього вогнища, тільки до цього ще й робота додалася. Часто випадає й так, що жінці не тільки треба ходити на роботу, опікуватися побутом та дітьми, а ще й «тягнути» на собі чоловіка, який любить заглядати до чарки чи принижує дружину! І через страх залишитися самою та несприйняття суспільства жінка не може розірвати це коло. Так було й з моєю кращою подругою, доки вона сама не наважилася на зміни!

З Наташею ми познайомилися в школі. Вона перейшла до нас у сьомому класі. І ми відразу подружилися. Наташа після закінчення школи вивчилася на медсестру в коледжі в рідному містечку, а я поїхала у великий мегаполіс, там і залишилася. Попри кілометри, що нас розділяли, ми намагалися підтримувати нашу дружбу. Наташа була дружкою на моєму весіллі, а я стала хрещеною її сина.

Я не одразу помітила, що в сім’ї Наташі є проблеми, адже вона завжди була закритою та мовчазною, та через рік після народження другої дитини, доньки, вона все ж таки зізналася, що чоловік почав пити, і майже одразу після одруження. Батьків Наташі, на жаль, уже не було в живих, від частки в батьківському будинку вона відмовилася на користь сестри, яка будинок продала та виїхала за кордон, тож подрузі не було куди йти, ще й з двома дітьми. Згодом її горе-чоловік ще й роботу втратив, Наташі довелося на собі тягнути всю родину.

Реклама
freepik.com

Я довгий час вмовляла Наташу покинути чоловіка, забрати дітей та переїхати до мене в місто. Та вона боялася залишитися сама, казала, що не може залишити дітей без батька, що не може переїжджати в нікуди… Так тривало не один рік. Я вже й не сподівалася, що подруга може вийти з цієї ситуації, я за неї переживала, але ніяк не могла вплинути на її рішення.

Десять років моя краща подруга жила з чоловіком-n’янuцeю та тягнула всю сім’ю на своїх плечах, чекала, що він змінитися, сподівалася. А потім в один момент все змінилося! Раптом в обласній лікарні з’явилася вакансія медсестри. Я відразу повідомила Наташі про це, попросила хоча б спробувати, так би вона не їхала б в нікуди, а мала б роботу.

Наташа сказала, що їй треба декілька днів подумати, а через тиждень вона приїхала до мене разом з дітьми. Вона подала на розлучення та нарешті була готова змінювати своє життя! Я була дуже рада. І Наталю взяли працювати в місцеву лікарню, так що все налагоджувалося.

Перші місяці Наталя з дітьми жила в нас. Та як тільки вона отримала розлучення, то взяла кредит в банку та придбала невеликий будинок на околиці міста. Їй було тяжко, та вона не здавалася, головне поруч були діти й не було чоловіка- n’янuці.

Зараз Наташа вже бабуся. Її син одружився, працює й живе з сім’єю за кордоном, донька закінчила університет та живе в столиці. З невеликого будинку постав двоповерховий з усіма зручностями. Наташа вийшла на пенсію. Вона доглядає свій сад та город, а діти часто навідуються до неї.

Реклама

Також цiкаво:

Close