Дідусь, який колись від мене вiдмoвився, сам прийшов до наших дверей та почав блaгaтu про пробачення

Батьки мого тата були проти того, що він одружився з моєю мамою. Причина не варта й виїденого яйця. Річ у тому, що вони були католиками й хотіли, щоб мама також перейшла в їхню віру. А мама взагалі ніколи не ходила до жодної церкви. Ось через таку, здавалося б, дрібницю вони вирішили не спілкуватися. А коли народилася я, й мама не захотіла мене хрестити, то дідусь й бабуся взагалі відмовились від мене.

Через кілька років шлюбу намовляння батьків мого тата подіяли, й він покинув мою маму. Мені тоді ледве виповнилося шість років. Мама не стала бігати за татом, а закатавши рукава та затягнувши ремінь почала працювати та виховувати мене. Допомагали її батьки. Я ще з дитинства дивувалася, що в мене тільки одні дідусь та бабуся в той час, як інші діти мали по двоє. Але тоді це не особливо мене турбувало. Тато взагалі не цікавився нами. А коли його не стало через автокатастрофу, то ми навіть цього й не помітили. Особливо я, адже мама мені нічого не сказала.

Пройшли роки. Я виросла й все дізналася. Від чого стала ще більше любити та шанувати маму. Однак тиждень тому до наших дверей хтось постукав. Був вже вечір. Ми з мамою нікого не чекали. На порозі стояв старенький дідусь. Коли він побачив мою маму, то почав просто падати на коліна та в сльозах просити пробачення. Коли ми його заспокоїли, то я зрозуміла, що це мій дідусь. Він просив вибачення за те, що відмовився з дружиною від нас, за те, що вони зруйнували нашу родину.

Мама сказала, що не тримає на нього зла. Дідусь плакав. Він розповів про те, що на старості років через свою впертість залишився сам. Дружини та сина не стало, інших родичів він не мав, ось й наважився нарешті прийти та просити пробачення. Мені було шкода його. Тому я просто підійшла та обійняла. Його очі світилися від щастя, коли він дивився на мене.

«Який же я був дурний, що відмовився від власної крові,» – не переставав він повторювати. З того часу ми стали спілкуватися. Кожного тижня я приходжу до нього в гості та беру з собою щось смачненького від мами. Одного разу ми навіть разом пішли до церкви. Бачили б ви, як радів дідусь, коли сидів поряд зі мною на службі.