Син пішов від дружини ще два роки тому, вона тоді дуже образилась на всю нашу сім’ю й довгий час ігнорувала нас і не виходила на зв’язок. Минуло пів року, як вона вперше відпоїла на мій дзвінок і ми домовились, що вона буде дозволяти мені та сину спілкуватися з дітками.
Насправді мій син і недуже цікавився тим, чи дозволить колишня дружина спілкуватися з дітьми, бо він вважає, що якщо у нього нова родина, то єдиним його обов’язком є оплата аліментів, і він це робить. Власне ще при народженні старшого сина, Олеся, чоловік не дуже хотів цікавитися дітьми, а коли через два роки народилась донечка Марина, то він взагалі знайшов собі нову жінку. Через рік про все дізналась Оля, його дружина, й подала на розлучення.
Зараз старшому внукові 6 років, а меншій онучці 4 і їх повністю виховує Оля, тому що батьки її далеко й помогти більше нікому. Якщо щось термінове сталось, то може мене попросити з дітьми ввечері посидіти.
Невістка нічого проти мене нічого не мала й була рада моїй допомозі, хоча й тримала образу за те, що я знала про синові походеньки та мовчала. Попри це я стараюсь бути моїм онукам хорошою бабусею, телефоную їм, відвідую, завжди щось смачне приношу, або й подарунки дарую. Загалом роблю все, що й інші нормальні бабусі. Неодноразово я невістці наголошувала, що внуки у мене завжди на першому місці, тому раптом що, то я відкладу всі справи й примчуся.
З сином у них була спільна двокімнатна квартира, тому при розлученні та розподілі майна, дівчина обміняла її на однокімнатну. Вона звичайно крихітна, але її з дітьми вистачає. Сама вона працює юристом у якійсь компанії. Звичайно, гроші лопатою не гребе, але жити їм з дітьми вистачає.
Син платить аліменти, я інколи можу якусь копійку дати (хоча й вона не хотіла від мене брати, але я її пояснила, що це для онуків) та й батьки її щось передають, тому живуть вони нормально й невістка ще й відкладає по трохи, щоб потім придбати більшу квартиру й у дітей була власна кімната.
Власне стосунки у нас покращилися, тому я й попросила у неї переночувати одну ніч, бо її дім близько до поліклініки, а мені зранку їхати сюди цілу годину займе, вона й погодилась, хоча на хвилину задумалась.
У гості до внуків я ніколи не приїздила з пустими руками, тому купила їм смаколиків та іграшок. Ми пили з невісткою чай та вечеряли, як вона промовила: «Я вам розкладушку розстелю у кімнаті (власне, сама невістка зазвичай спала на цій розкладачці, іншим варіантом слугував диван на кухні)»
– Ой, та навіщо, я можу і на кухні лягти.
– Вибачте, але ні, сьогодні до мене прийде мій молодий чоловік і ми тут спатимемо разом.
Я була приголомшена такою новиною. В Олі новий чоловік і вона цього навіть не приховує? А як же ж онучки? Невже вона не думає про власних дітей? Я думала спочатку зателефонувати сватам, але, якщо вони про все знають, то я знову стану ворогом і до внучок мене не пустять..
Повернувшись додому з поліклініки я не могла заспокоїтися, тому зателефонувала невістці й намагалася пояснити, що не можна так чинити, коли у неї є діти, потрібно за них думати. А вона у мені відповідь: «То чому ж ваш синок не думав про дітей, коли проводив ночі з іншою?»
І як же мені тепер бути… Я от за внуків хвилююсь, а нічого змінити не можу.