ЖИТТЯ

Для сестри мого чоловіка життя неначе завмерло, але дивитися на це зі сторони боляче

Сестра мого чоловіка Світлана живе одна у своїй квартирі. Вона – хороша і мудра жінка тридцяти п’яти років, ніколи не лізла в чуже життя і проявляла розуміння. Її не цікавить чуже, вона цілком адекватна панянка, якби не одне але…

Вона в депресивному стані вже дуже довго. Світлана живе одна, оскільки чоловік загинув більше п’яти років тому, а дітей у них не було. У неї є все для щасливого життя, проте вона нагадує мені амебу. Вона не хоче розважатися, не ходить до нас чи до друзів на свята, вона не доглядає ні за собою, ні за своєю квартирою. Я розумію, що чоловік був для неї най ріднішою людиною, але ж життя продовжується.

Світлану нічого не цікавить, немає захоплень і конкретного заняття. Працює вона прибиральницею в бібліотеці, на роботу ходить як робот. За своїм одягом не слідкує, неначе безхатько. У квартирі такий бардак, що миші завелися. Вона й не готує собі нормальної їжі. Раз на тиждень в магазині, купить консерви і напівфабрикати, та солодощів з випічкою побільше і знову сидить сиднем.

Реклама

Я намагаюся про це поговорити з чоловіком, але він не бажає нічого робити. Говорить, що в сестра просто ще переживає горе, та й взагалі кожен живе як хоче. Звісно, вона може жити, як хоче, але й дурневі зрозуміло, що вона переживає депресію, їй потрібно допомогти. Адже п’ять років тому, це була зовсім інша людина, весела, комунікабельна, рухлива.

Ще мене хвилює, що через погане харчування та мало рухливий спосіб життя вона набрала вагу. Вона дуже погладшала, мабуть вже сто кілограм має при малому зрості, хоча раніше була шістдесят. Так не далеко й до проблем зі здоров’ям. Як їй допомогти, я не знаю, тим більше без підтримки психолога навряд чи щось вийде.

Я пропонувала їй допомогу з прибиранням і готуванням, але вона відмовилася. Світлана обіцяє, що самостійно з усім впорається, але поки що немає жодного результату.

Реклама

Також цiкаво:

Close