ЖИТТЯ

Для того, щоб відчути себе жінкою, їй довелося п0кинути чоловіка та почати все з початку

Коли народився мій син, то я постійно почала з ним гуляти у нашому дворі. Там завжди було багато таких же самих мам з візочками та без. Приходили навіть з інших будинків, адже в нас був гарний ігровий майданчик з новими іграшками та столики з лавками для того, щоб було, де відпочити. Там я познайомилася з однією мамою. Її сину вже було чотири роки. Вона завжди мала гарний вигляд, одягалася з винятковою вишуканістю й була до всіх привітна. Якось одного разу ми з нею почали розмовляти, потім все частіше проводили час разом й стали подругами. А коли я запитала, де тато її малюка, то вона розповіла мені свою історію.

Три роки тому вона розлучилася з чоловіком. Й ось чому.

Одружилися вони після того, як дізналися, що вона завагітніла. На той час вони ще мало були знайомі. Однак чоловік не злякався відповідальності й одразу ж запропонував стати його дружиною. Жінка довго не роздумувала й погодилася. Мешкали вони в чоловіка на квартирі, яка йому залишилася від бабусі. Перший час їхнього спільного життя все здавалося таким ідеальним. Чоловік оточив її такою турботою та ласкою, що вона відчувала себе наче принцеса. Поки вона була вагітна, то він одразу після роботи поспішав додому й займався всіма хатніми справами. Навіть не давав їй взяти віника до рук. Інколи готував їсти, а коли не виходило, то замовляв щось смачненького у ресторанах. З його зарплатнею вони могли собі дозволити багато чого. Жінка просто не могла повірити, що їй так поталанило у житті. Від подруг тільки те й чула, що їхні чоловіки геть не звертають на них уваги та не допомагають.

Реклама

Сімейна ідилія зникла одразу після народження сина. Чоловіка наче хтось підмінив. Він став холодно відноситися до неї, а до сина навіть й не підходив. Довго затримувався на роботі. Геть не допомагав по дому та з дитиною. Через місяць, не витримавши того, що дитина щоночі плакала, він перейшов спати в іншу кімнату, й з того часу вони постійно мешкали в одній квартирі, проте окремо. Наче сусіди у гуртожитку. Чоловік геть припинив приділяти їй увагу. Навіть прийшовши з роботи не цікавився, як пройшов її день. Раз на місяць давав гроші для неї та дитини й зачинявся у своїй кімнаті разом з комп’ютером. Свій вихідний день він проводив або десь з друзями, або ж лежав та дивився телевізор. Більше не було тих приємних прогулянок у парку або по набережній річки, які так часто він раніше влаштовував для неї.

Ще через який час мовчазна неприязнь перейшла у справжню агресію. Ні, він її не бив, навіть ніколи й пальцем не зачепив, проте його слова та вчинки завдавали значно більшого болю. Він все частіше докоряв їй за те, що у квартирі гармидер, що дитина постійно плаче, що вона не вміє за ним дивитися й тому подібне. Неодноразово влаштовував скандал, коли повернувшись з роботи не знаходив приготованої вечері. Його не цікавило те, що вона кожну хвилину не відходила від сина, який захворів. Останньою краплею стало те, що коли вона з дитиною тиждень лежала у лікарні, то він жодного разу до неї не прийшов, навіть не приносив ліків. Все лягло на плечі її старенької мами.

З лікарні жінка повернулася з твердим наміром покинути його. Поки чоловік був на роботі, вона зібрала речі та переїхала до мами. Й одразу відчула полегшення. Більше не було того пригнічення, яке вона відчувала з чоловіком. Згодом вони розлучилися. Вона влаштувалася на роботу у місцеве рекламне агентство, за малюком дивилася мама. Й зараз абсолютно щаслива та задоволена своїм життям. Навіть зізналася, що зустрічається зі своїм колегою.

Реклама

Також цiкаво:

Close