Між мною та своєю вертихвісткою син обрав її

Ще моя прабабуся народилася у Києві. Тому з впевненістю можна сказати, що ми корінні кияни. Мій чоловік п0мер декілька років тому, тож я залишилася сама з сином, якому тоді щойно виповнилося двадцять років. Поки він навчався в університеті на архітектора, ми з ним мешкали у двокімнатній квартирі, ще одну квартиру, яка дісталася мені від батьків чоловіка, ми здавали квартирантам.

Але одного разу син пішов на день народження до свого однокурсника й познайомився там з однією особою. По-іншому це дівчисько я назвати не можу. Це була дівчина яка приїхала до столиці на навчання. Вона та її батьки мешкали в селі десь в іншій області. Не знаю як, але їй вдалося закохати його в себе. Я бачила що він ледве не до ранку кожного дня сидів з телефоном в руках та посміхався до екрана. Неважко здогадатися, що він переписувався з нею.

Тоді їй було ще тільки сімнадцять років. Я вважала, що це захоплення мене швидко. Хто ж не має тимчасових відносин в першій молодості. До того ж саме була весна. Напевно, у молодих грали гормони. Але незабаром син привів її до мене на знайомство. Вона ще тоді мені не сподобалась, постійно оглядалася по квартирі та лізла до мене на кухню, ніби хотіла допомогти. Я ледь витримала, щоб того вечора не вигнати її з квартири. Коли син повернувся після того, як провів її до гуртожитку, я сказала, що більше не хочу її в нас бачити. Однак він нічого не хотів слухати. Сказав, що кохає її, та щоб я не лізла в його стосунки.

Так вони зустрічалися два роки, аж поки він не сказав, що вона вагітна. Я була шокована. Син будь-що вирішив з нею одружитися. Він наче збожеволів з тією дівчиною. Я намагалася його відмовити, але він не хотів навіть мене слухати. На весіллі я познайомилася з її батьками. Це був жах. Її батько напився та голосно розповідав анекдоти, з яких тільки сам і сміявся. Як добре, що я не запрошувала своїх знайомих. Інакше було б дуже соромно перед ними.

Хоч би що там було, але це мій єдиний син, тому я вирішила, що дам йому ключі від іншої квартири, щоб вони могли жити окремо й не мозолили мені очі, особливо та дівчина. Але я не могла залишити квартиру без нагляду, тому щотижня приходила їх навідувати. Як виявилося, не даремно. Майже завжди я заставала повний безлад, купу не митого посуду на кухні та не випрані речі й білизну у ванні. Коли народилася дитина, то гармидер став ще більшим.

Невістка взагалі не хотіла нічого робити. Мій син цілими днями працював на роботі. Кілька разів він намагався зі мною говорити, щоб я не приходила до них, але я знаю, що це була не його ідея, а тієї вертихвістки. Адже вона повинна була хоч щось робити, коли я до них приходила.

Але в останню нашу розмову ми з сином посварилися, та він навіть підвищив на мене голос, чого раніше ніколи не було. Він сказав, щоб я більше до них не приходила. Це я вже терпіти не могла. Я йому поставила жорсткий, але справедливий ультиматум: або він йде від тієї, так сказати, жінки, або я забираю ключі від їхньої квартири й нехай їдуть разом на всі чотири сторони. Я не очікувала, що син залишиться з нею.

Ми вже не спілкуємося понад два місяці. Від його знайомих я чула, що вони разом винаймають квартиру в сусідньому районі. Що ж, нехай спробує, як то жити без материнської допомоги.