Коли Таня втратила чоловіка, то змушена була переїхала у село. До заміжжя вона і жила в ньому. Але так склалися обставини, що після cмep mi чоловіка, стало складно орендувати житло у місті. Тим більше маючи двох дітей. Кожного дня витрачалися шалені гроші: то на потреби дітей, то на харчування, то на оплату комунальних, а тут ще й не маленька плата за оренду. Жінка довго не змогла так, вимушена була поїхати у своє рідне село. Там хоч можна самостійно вирощувати певні продукти, а це вже легше.
Поїхала Таня у село з двома своїми дітками, та Дмитриком. Це був син її покійного чоловіка від першого шлюбу. Жінка не змогла його залишити та забрала з собою. Єдине, хлопчик від народження мав травму, не міг самостійно ходити. Звісно, можна було б зробити операцію, але вона дорого коштує. Зараз Таня зовсім немає таких коштів. І так старається на всьому економити.
Після переїзду у село, дітки аж освіжилися. Адже коли тільки вони приїхали, то їх було не впізнати. Все-таки, свіже повітря, натуральні продукти та активний спосіб життя пішов на користь усім.
Якось Таня говорила через телефон зі своєю подругою Наталею. Розказувала за своє життя та за діток. Подругу зацікавило життя маленького Дмитрика. Наталя була незаміжня, але заможна. Тому задумалася про те, щоб допомогти.
Таня запросила подругу приїхати в село, погостювати.
Приїхавши туди, Наталя поки дійшла до дому, наслухалася по дорозі багато чого про сім’ю Тані. В селі всі один про одного ж знають. Розповіли, що жінка стала справжньою господинею, і за дітками встигає дивитися і за собою. Господарство невеличке навіть має. Єдине, що Дмитрик зовсім не показується на вулиці. Ніхто з ним немає часу навіть просто прогулятися. Мабуть, так і сидить цілими днями у домі.
Наталя гостювала лише два дні. І за цей час багато спілкувалася з дітками подруги. Всі надзвичайні розумні та здібні. Й Дмитрик розмовляє немов дорослий чоловік. Він знає про свою хворобу. Розуміє, що у тітки Тані немає зараз коштів на операцію.
Такі слова розчулили Наталю. Наступного дня вона зібрала свої речі та поїхала у місто з Дмитриком. Знайшли найкращу клініку та хороших спеціалістів. Пройшли всі потрібні обстеження. І все-таки, наважилися на операцію. Дмитрик вірив, що він одужає. Найбільше хто вселяв у нього віру то це Наталя. Він, немов, став для неї рідним сином.
Минуло п’ятнадцять років. Наталя зі своїм чоловіком та донечкою зустрічають на подвір’ї Дмитра з його майбутньою нареченою…
