Я тільки закінчила університет, працюю наразі в магазині, продавцем. Я винаймаю квартиру сама, та поки що не маю серйозних стосунків. Мої зміни часто закінчуються пізно, бо хоча магазин і зачиняється о 20:00, якщо саме в цей час заходять покупці, я маю їх обслуговувати, та й адміністратор часто навідується перед закриттям, щоб продавці не «тікали» раніше з роботи. І останнім часом я закриваю магазин не раніше 21:00, а все через одну дівчинку…
Уперше це сталося приблизно з тиждень тому. На вулиці була просто жахлива погода. Лило як з відра, та ще й вітер посилився, хоча ще зранку було сонечко та тепло. Зараз же похолодало, і я нарікала сама на себе, оскільки з роботи додому мені доводиться ходити пішки, а я одягла сьогодні легеньку куртку, та ще й без капюшона. Я вже думала закривати магазин, було 20:07 на годиннику, тож я прийнялася закривати жалюзі на вікнах.
І тут до магазину зайшла маленька дівчинка. На вигляд їй було років 5-6, і видно було, що вона досить розгублена. Я запитала, де її батьки, і дівчинка сказала, що тато ще на роботі, а мама вдома, вони живуть поряд. Я подумала, що дівчинка вибігла щось купити, та вона попросилася просто погрітися. Я помітила, що дівчинка дуже сумна. Звичайно я запитала, що сталося, адже хотіла з’ясувати, чому вона одна, без батьків, та ще й гуляє пізно. І дівчинка розповіла, що вже не вuтpuмyє вдома через старших братів!
Валя, так звали дівчинку, розповіла, що старші брати весь час з неї кепкують, влаштовують розіграші, які веселять тільки їх, а іноді навіть можуть вдарити! Я запитала, чому батьки нічого не роблять, а Валя сказала, що в неї, крім двох старших братів, є ще молодша сестра, їй всього рік виповнився, а мама ще й працювати намагається, батько на роботах до пізньої ночі, тому на скарги дівчинки всі перестали звертати увагу, і вона більше не розповідає батькам про огидну поведінку двох старших братів.
Наступного вечора Валя знову прийшла до магазину. Ми сіли поговорити, я напоїла дівчинку чаєм та дала трохи печива. Дівчинка почала їсти його з таким завзяттям, що в мене виникло стійке відчуття, що Валя не їла цілий тиждень. Увечері я приготувала пиріжки, щоб взяти їх з собою на роботу. Я не знала, чи прийде дівчинка ще й сьогодні, проте сподівалася на це.
І я не прогадала, увечері Валя знову прийшла. На цей раз вона була заплакана, старші брати знову над нею знущалися, та ще й мама знову змусила її глядіти молодшу сестричку. Валя розповіла, що вона не ходить до дитячого садочка, бо часто допомагає мамі дивитися за молодшою сестрою. Я провела Валю до її будинку та вирішила зателефонувати своєму знайомому, який працював у поліції.
Сашко розповів мені, що такими питаннями займається служба у справах дітей, та він може зв’язатися з ними. Проте щоб щось зробити їм будуть потрібні свідчення самої Валі. Я вирішила, що Сашко може поговорити з дівчинкою завтра ввечері, коли вона прийде до магазину.
Дівчинка знову прийшла, і мій друг вже був там. Деякий час я сумнівалася, що Валя захоче розповісти про свою ситуацію поліцейському, та вона не була закритою чи мовчазною, а чесно про все розказала. Сашко сказав, що він разом з представником служби відвідає сім’ю Валі завтра.
Наступного дня я дуже нервувала, переживала, як пройде розмова з батьками Валі, і як вони сприймуть втручання чужачки. Увечері до мене прийшла Валя, та не сама, а з мамою. Я подумала, що зараз буде скандал, та вона, навпаки, подякувала мені, адже не знала про поведінку старших дітей, та запросила на чай. Тепер у мене є нова подруга, та Валя, яка називає мене «улюбленою тітонькою».
Тому хочу сказати всім: ніколи не будьте байдужими, адже чужих дітей дійсно не буває!