“Я просто втoмилacя від тебе. Тепер тобі час noкинути мій будинок” — сказала мені свекруха після того, як не стало мого чоловіка

Як виявляється, ми з моїм чоловіком проживали у квартирі свекрухи, поки живий був її син. Як тільки мого чоловіка не стало, Тетяна Едуардівна вирішила, що вона не зобов’язана безплатнo yтримувати мене та свого внука. Квартира, у якій ми проживали, була записана на неї, тому ми не маємо жодних причин навіть претендувати на її майно. Однак, нам з сином податись нікуди. У мене батьків не було, оскільки я виросла в cupiтському пpuтулку. Роботи немає і якихось перспектив також, бо в дuтячому пpuтулку нас вчили лише для “годиться”!

Моя свекруха ще й повідомила про наш від’їзд відразу після п0хор0ну. Я навіть оплакувати довго не могла чоловіка, бо ж відразу виникла купа проблем, які я, слабка й неосвічена жінка, не знала, як вирішити! Сина напризволяще не покину нізащо. Але Тетяна Едуардівна мені пояснила, що втомилась вона лише від мене, а на внука її втома не розповсюджується. Я вже зрозуміла, що моїм внуком вона хоче замінити сина й виховати його так, як не змогла свого. А я виявилась зайвою в її планах. Однак сина я не лишила. В мене були заощаджені кошти, я заклала в ломбард наші обручки, щоб вилучити трохи ще. Зняла кімнату в гуртожитку й почала працювати офіціанткою у свої 30 років.

На прощання свекруха запевнила, що не мине й тижня, як я повернуся й віддам їй сина, бо ж що я можу йому запропонувати. Але вийшло все навпаки. Життя не ідеальне, й принца я не знайшла на заміну батькові мого сина, але мінімальні потреби я таки змогла забезпечити.

Свекрусі навіть не повідомила адреси й заборонила їй спілкуватись з внуком, раз вона так вчинила з його матір’ю. Я добре зарекомендувала себе в ресторані, в якому працюю, й досить швидко стала адміністратором, наш головний влаштував мене на заочну форму навчання за рахунок компанії, а після, я сподіваюсь, й директором одного з мережі ресторанів стану. Син росте чудово, і я вже бачу в нього талант до іноземних мов, він багато займається, ходить на курси. А як питає про бабусю, то я йому кажу, що вона далеко, а ще старенька й сварлива, тому не підпускає до себе нікого. Як виросте, то розповім. Сподіваюсь, він плюне їй в обличчя, як колись бажала я!