Я не витримала та сказала братові все, що про нього думаю. Він зібрав речі та поїхав до батьків. Я знаю, що він чекає на мої вибачення і запрошення жити в моїй квартирі, але я цього не хочу!

Я незаміжня, два роки тому закінчила університет, знайшла престижну роботу та з’їхала з батьківського гніздечка на орендовану квартиру в центрі міста.

Брат старший за мене на 6 років, нещодавно розлучився. Шлюб розпався, бо Олексій  зраджував колишній дружині. У них є чудова  дочка – Мієчка, 2 рочки. Будинок, у якому жило подружжя, Олексій залишив дитині та її матері.

Наша мати запропонувала братові пожити у неї, той не відмовився. Проте щоразу, коли я навідувалася до них, бачила, що мамі важко. Олексій став дуже дратівливим, часом поводився геть неадекватно, довго не міг знайти роботи, часто зривався на матері. Я розуміла братову поведінку, йому було важко через розлучення та фінансові проблеми, але й мами було шкода, хіба вона в чомусь винна. Я вирішила якось врятувати ситуацію.

Допомогла Олексієві знайти роботу в офісного менеджера  неподалік моєї квартири, тож, аби зручно було добиратися, він переїхав до мене. Попередньо домовилися, що за квартиру платитимемо навпіл. Зарплату йому обіцяли немаленьку, тож це точно було йому під силу.

Коли вкінці місяця попросила грошей, аби заплатити за комуналку, сказав, що наступного місяця заплатить за все сам, а щоб зараз я все оплатила, бо коштів у нього поки немає. Зайвих запитань не ставила, а даремно…

Наступного місяця, не складно здогадатися, і за оренду, і за комуналку платила – лише я.

Особливого захоплення в Олексія робота наче не викликала, йшов з дому трохи раніше, ніж я, а коли поверталася – брат вже був вдома. Продуктів додому брат теж ніколи не купував, але й те, що я готувала їв не часто, постійно десь з друзями гуляв ( принаймі, так мені пояснював).

Я себе запевняла, що він просто всі гроші надсилає колишній дружині та донечці, щоб переконатися в цьому навіть зателефонувала їм. Проте Олеся ( колишня мого брата) сказала, що той навіть аліменти вже три місяці не платить, і вона не раз вже навіть погрожувала йому  судом. Запитала чи навідується до них, Мія ж іще маленька, потребує батьківської уваги, проте Олексій до них не заходить, час від час телефонує, щоб з донечкою поговорити і пообіцяти зайти в гості чи забрати кудись на прогулянку…

Цього вечора я вже просто не втримала. Запитала куди ж витрачає брат усю зарплату і чи працює він взагалі? Олексій так і не відповів нічого, тихо зібрав речі та поїхав до матері. Я почуваюся винною, раптом у нього проблеми, а він просто не хоче розповідати, щоб я не хвилювалася. Але ж і з його боку егоїзму не мало…

Порадьте як правильно вчинити, це ж кровинка рідна. Чи можна сердитися на брата? Варто таки перепросити, щоб повернувся додому?