Доки всі святкували Новий рік, ми сварилися з родичами за святковий стіл, який ми оплатили та зробили, а вони прийшли, щоб скуштувати всього уже готового!

Цьогоріч вся наша родина (а вона немаленька) вирішила зустріти Новий рік разом. Ми відразу вирішили, що зустрічати будемо у Наталки, адже у неї велика квартира й до центру з ялинкою та салютами там, як рукою сягнути. Довго погоджували меню та о котрій всі повинні прийти, щоб все приготувати.

Ми вирішили, що кожен матиме свою зону відповідальності за меню, щоб це не робив хтось один, або навпаки всі, але безтолково. Нам з чоловіком довірили морепродукти, а й ми раді були, адже ми розбиралися у хорошій рибі! Зокрема, ми мали купити різної червоної риби, ікри, креветок та мідії.

Звичайно, збиралось нас багато, тому витрати на ці продукти були близько 2 тисяч гривень, проте ми були впевнені у їхній якості.

Мій брат з дружиною відповідали за фрукти. Вибирати їх теж потрібно було уважно, бо у всіх дітки маленькі, щоб і смачно було і гнилі не траплялось. Купувати вони мали й ананаси, мандарини, апельсини й банани.

Сестра з чоловіком відповідали за солодощі. Від солодкої води до печива та тортика.
Наталка, наша сестра, у якої ми мали святкувати, відповідала за гарячі страви, салати та бутерброди.

Звичайно, на ній лежала найбільша відповідальність, але ми вирішили, що й так прийдемо раніше, то допоможемо її.

Домовилися ми зустрітися о 7 вечора, щоб за 2 години закінчити всі приготування та почати проводжати старий рік.

Тепер же хочу розповісти іншу сторону медалі такого святкування. Почну я з брата та його дружини, зоною відповідальності яких були фрукти. Прийшли у квартиру вони з маленьким пакетикам. Там виявився кілограм мандарин, кілька бананів, апельсинів та один ананас. Обійшлось їм це гривень у 400 і то це вже надто багато.

Пара, що відповідала за солодощі, купила півкілограма дешевого печива та кілограмовий торт «Київський». Обійшлось їм це у гривень 300-400.

Я не могла витримати такого неподобства. Мало того, що вони вирішили зекономити й поїсти «на халяву», так вони ще й прийшли пізніше назначеного часу, коли ми з сестрою вже майже все приготували й залишилось накривати стіл.

Я розумію, що ніхто з нас не володіє неземними багатствами. Та й ми з чоловіком люди з середнім рівнем доходу, але так хотілось справжнього свята. Навіть для того, щоб діти побачили, як це, коли стіл ломиться від всяких смаколиків.

Моя сестра мовчала, хоча було видно, як вона незадоволена, бо витратила вона грошей та сил ще більше неї. Я вирішила слідувати її прикладу й змовчати.

У нас всі мають по дві дитини майже однакового віку, тому ми з чоловіком прийняли рішення, що хлопчиком подаруємо літаки з пультом керування (хоча це й недешево), а дівчатам по ляльці з дорогої серії, які недавно вийшли. Звичайно, ми витратили чимало своїх збережень, але дуже хотілось зробити для дітей відчуття свята. І хочу наголосити на тому, що мої та чужі діти отримали схожі подарунки за вартістю та якістю. У сестри Наталки було так само ж, усі діти були рівними.

А ті дві пари схоже вирішили, що їхнім дітям можна подарувати дуже дорогі подарунки, а нашим розмальованки та фломастери за 50 гривень. І де ж тут справедливість?

У цей момент нас з Наталею і розірвало. Ми почали з ними сваритися, як ніколи раніше, бо не могли витримати такої неповаги до нас та дітей. Хіба так повинні чинити близькі люди у магічну новорічну ніч? Сумніваюсь.

Коли стало класним економити на своїй родині та дітях? Доки ми намагалися догодити їм дітям, вони купили на «аби було» і забулися про це.

Вони почали звинувачувати нас у жадності й тому, що ми багатші, хоча забули, що ми з сестрою зараз у декреті й наш загальний сімейний дохід менший їхнього.

Загалом, вони образилися, забрали все, що купили й покинули будинок. Отак я відсвяткувала Новий рік!

Як ви думаєте, чи варто було жінці закрити очі на таку поведінку родичів?