ЖИТТЯ

Колишня дружина з кожним роком нахабніла все більше

Зі своєю дружиною я познайомився, коли вона ще навчалась у школі. Не судіть суворо, але вже у 16 років вона перестала бути дівчиною, і ми почали жити разом. Її мама проти не була, бо й сама вела розгульний спосіб життя, а позбутися зайвого “рота” було тільки у радість. Оскільки вона ще навчалась, то я повністю забезпечував нас і загалом все у нас було добре й мирно, але потім дівчинка виросла й почала мені «виносити мозок». Її школа знаходилась за кілька хвилин ходьби від нашого дому, але вона почала просити, щоб туди я її підвозив, а потім і зовсім вирішила, що я її водій й почала просити підвезти навіть до магазину чи кафе, де вони з подругами мали зустрітися.

Ще й до того почала з мене гроші виманювати, то вона хоче англійську вчити, то манікюр робити, то вії нарощувати. І я був радий, що вона собі якесь заняття шукає, але ж її вистачало максимум на кілька днів, або тижнів.

Якось вона таки закінчила школу й влаштувалась на роботу з зарплатою десь 5-7 тисяч гривень. Я вирішив, що цього точно вистачатиме на всі її жіночі дрібниці, а за мої гроші ми й так живемо.

Реклама

Але ось працювати вона почала виключно з жіночим колективом, і ті їй почали наговорювати, що я поганий чоловік, мало для неї роблю, що от у моєї колишньої такі фотографії з букетами були, а її я таких не дарую та й на море ще ні разу не відвіз. Загалом стала вона нервова, й мені добряче нерви псувала.

Через рік зуміла вступити на заочне у місцевий університет, але на платне. За її навчання платити не хотів, тому знайшов для неї роботу, де вона заробляла десь 10 тисяч і був переконаний, що цього з головою їй вистачить, але й тут все пішло не по плану, і вона почала вимагати з мене ще більше. На її думку, я мав зранку будити її сніданком з великим букетом квітів, потім везти на роботу, забирати її з роботи й везти у торговий центр, щоб вона прикупила собі чогось нового.

ru.depositphotos.com

Згодом ми переїхали у столицю. Мене відправили туди по роботі, й там я допоміг їй знайти роботу, де вона вже почала заробляти тисяч 15 гривень, але й цього їй було мало. Я не міг зрозуміти, куди вона витрачає гроші, бо все вдома оплачував та навіть на подорожі та її новий одяг я гроші давав.

Її бажання росли, й вже після весілля та дорогої весільної подорожі, вона сказала, що дитину народжуватиме лише у приватній лікарні з найкращим лікарем, консультація якого коштує, як кілька її зарплат.

Згодом вона заявила, що я повинен купити їй окрему квартиру, щоб у неї завжди була стабільність і це стало останньою краплею. Зміг терпіти я всі ці маніпуляції аж 5 років, і мені все остогидло.

Вона хотіла, щоб все за неї робив хтось інший, зовсім не докладаючи зусиль. Загалом, ми попрощалися і вже через кілька днів я дізнався, що вона найшла собі «справжнього чоловіка». Вона мені про це навіть написала. Шкода мені того чоловіка, він ще не знає, який «подарунок» йому дістався.

Як на мене, то у парі повинні працювати двоє і не тільки у матеріальному плані, а й загалом, бо інакше такі стосунки вам не потрібні, ви просто вимучене себе.

От тепер чекаю, коли її новий «справжній чоловік» зрозуміє, яку «рибку» впіймав!

Реклама

Також цiкаво:

Close