Доню, ти повинна повернути мені все, що я на вас з онуками витратила!

Хочу з вами поділитися історією моєї близької подруги. Нехай тут її звуть Оля. Вона дуже добра та спокійна, три роки тому одружилась, а через півтора року у них з чоловіком народилися двійнята. Звісно, вони молода сім’я, і їм потрібна допомога, але вони стараються зі всіма труднощами впоратися самостійно.

Батьки їм допомагати не хочуть, у чоловіка зарплата не велика, тому вони на всьому економлять. Дорогі продукти та солодощі у них на свята, відпочивають лише у парку та дома і майже нічого для себе з одягу не купують.

Батьки цієї Олі жили у тому ж місті, що і молода сім’я, але навідували вони їх рідко, говорили, що діти надто крикливі, про те, щоб посидіти з ними, й мова не йшла.

Інколи траплялось так, що у них буди непередбачувані витрати, хтось захворів чи щось зламалось, а бюджет був повністю розрахований, то зверталися за допомогою до батьків Олі, а тільки отримував чоловік зарплату, то все до копійки повертали.

Одного разу трапилось так, що на них звалилось все відразу. Спочатку у чоловіка порвалось останнє взуття, потім захворіли діти, а потім ще й потрібно було міняти холодильник, бо той не підлягав ремонту. Вони знову звернулися до батьків, і ті їм спочатку дали 5 тисяч гривень, а потім ще раз таку ж суму.
Звісно, повернути за один раз вони таку суму не могли, тому кожного місяця Оля віддавала по 500-1000 гривень.

Минуло кілька місяців, і вона навідалась до батьків у гості, тоді мама покликала її у гості й промовила:

«Поверни нам, будь ласка, гроші, які ми тобі давали, хоча б більшу частину!»

– Ти мені нагадай, скільки саме я ще винна, – відповіла Оля, вона пам’ятала приблизну суму, яку повинна буда повернути батькам, але для точності вирішила звірити їхні дані.

На диво, мама відразу побігла у вітальню, а тоді повернулась з великим листочком, який був списаний дуже дрібним шрифтом.

– Ну, дивись тут і продукти, і дитячий одяг. Це все за той час ще, коли діти хворіли. А потім ти. Оце недавнє я не вписувала, тому що ми самі з чоловіком вирішили допомогти, а ти ж сама розумієш, що тут сума велика, тому повернути потрібно буде… – промовляла мама Олі.

Дівчина почала передивлятися список і очманіла, тому що більше ніж половина речей сприймала, як подарунки від батьків. От, наприклад, недавно мама принесла їй кофточку, як подарунок, а перед тим лише скинула у повідомлення, щоб запитати, чи їй подобається. Звісно, подруга прийняла подарунок, бо давно нічого нового не мала, але якби знала, що за нього потрібно повертати гроші, то відразу би відмовилися. Окрім цього, там було чимало подарунків іграшок та одягу для дітей і деякі вартували немалі гроші.

І чому вони тільки раніше мовчали при Олі, що за все це вона повинна буде повернути гроші?!
Оля була сама не своя, відповіла мамі, що у них такої суми немає, тому продовжить повертати гроші частинами. Вона не хотіла розповідати чоловікові про лист, тому що її самій було соромно за таку поведінку батьків. Тепер вона відмовлялась від будь-яких їхніх подарунків, а коли чоловік дивувався, то відповідала, що вони й так ще їм винні.

Зараз Оля шукає роботу хоча б на пів ставки, щоб мати змогу заробляти гроші та по трохи повертати «борг» батькам. Найгірше у цьому всьому, що мама не припиняє про нього нагадувати, чим ставить подругу у незручне становище.

Що ви думаєте про таку допомогу від батьків?