Коли старша донька виходила заміж, я відчувала, що це не її людина. Я її попередила, та вона не хотіла мене слухати, тим паче батько її підтримав. Тепер пожинаємо плоди, разом із донькою, адже майже колишній зять зазіхає на квартиру моїх батьків.
Іванна та Олесь познайомилися на роботі. Донька пішла працювати відразу після технікуму, а її майбутній чоловік уже працював у цій же фірмі. Коли вони почали зустрічатися, я попередила її, що Олесь – ненадійна людина. Звичайно вона мене не послухала.
Коли донька та її хлопець повідомили про одруження, я зробила вигляд, що рада. Проте наодинці я сказала доньці, щоб не робила такого серйозного кроку – пожалкує. Чоловік мій, навпаки, підтримав доньку. Він сказав, що приймає її будь-який вибір, тому не буде проти. Я змирилася.
Спочатку молодята жили з нами. Та, на жаль, невдовзі пoмерла моя мати, після неї залишилася квартира. Ми вирішили оформити її на Іванну, щоб у молодих було власне житло. Тепер подружжя переїхало у власне житло. Вони зробили ремонт, а згодом і дітки пішли.
І тут Олесь показав своє справжнє нутро. Він не допомагав Іванні по господарству, з дітьми спілкувався по мінімуму, пояснюючи все тим, що він працює, а донька «вдома сидить». Згодом Олесь почав пропадати на роботі днями й ночами… Донька подала на розлучення.
Я підтримала її. Чоловік же мій думав, що це просто «витребеньки» молодих. Він був упевнений, що Олесь вчинить, як і він вчинив би в подібній ситуації. Та коли з’ясувалося, що Олесь хоче ділити з Іванною квартиру, яка дісталася їй у спадок, це шокувало навіть його. Зять це пояснив тим, що він робив ремонт у квартирі, тож тепер має право на неї.
Ми сподіваємося виграти суд, адже майно, що дісталося у спадок, не ділиться. Я намагаюся не нагадувати донці, що я її попереджала про Олеся. Сподіваюся, що вона ще зустріне своє щастя.
