Донька попросила мене переїхати до неї та продати будинок, але коли я відмовилася віддати їй гроші, вона виставила мене за двері

Усе своє життя я прожила в селі. Тут народилася, виросла, вийшла заміж, народила та виховала двох дітей. Думала, що тут пройде й моя старість, та коли донька попросила переїхати до неї, щоб няньчити онуків та допомагати по господарству, я погодилася. Вона сказала, що я можу продати будинок, адже вона не хотіла, щоб я поверталася потім в село, так я і зробила. Але не пройшло й тижня, як донька виставила мене за двері.

Мені в житті дуже пощастило. Я зустріла чоловіка, який щиро мене кохав та носив на руках. Ми жили душа в душу, і навіть ні разу не посварилися за 25 років спільного життя. У це неможливо повірити, але це дійсно так. Коли в нас траплялися конфлікти, то ми просто шукали спільне рішення, у решті решт один уступав іншому, тому в нас були лише часткові непорозуміння, а не великі сварки.

На жаль, мого чоловіка не стало рано. Йому було всього 49 років, коли рак його забрав у нас, і залишив наших двох дітей напівсиротами. На той час сину було вже 20 років, він навчався в місті на бюджеті та працював, донька ж закінчувала 11 клас. Вона була не така обдарована, як син, тому я переживала, як дати їй гарну освіту, адже в селі багато грошей не заробиш. Та мій син допоміг сестрі зі вступом, а потім почав працювати ще більше, щоб допомогти мені та їй.

Через 3 роки син приїхав до мене зі своєю нареченою. Олександра не сподобалася мені з першого погляду. Мені здалося, що вона лицемірна, а коли я попросила її допомогти на кухні, то з’ясувалося, що вона ще й лінива. Вони приїхали на декілька днів, тож син допоміг мені й двір привести до ладу, й город, його наречена весь цей час провела на дивані, передивляючись фільми або читаючи. Коли син заходив до хати перепочити, вона відразу витягала його на прогулянку до лісу або купатися на річку, яка була неподалік села. Мене це також обурювало, навіть відпочити сину нормально не давала.

Звичайно, я висказала сину все, що думаю про його наречену, та сказала, що якщо він одружиться з нею, то я з Олександрою спілкуватися не буду, і щоб вона більше до мене не приїжджала. Та син відповів, що він її кохає, і якщо я не хочу бачити його майбутню дружину, то і його також.

З того часу минуло близько 12 років. Я так і не вибачилася перед сином, а він спілкувався зі мною тільки телефоном. Натомість стосунки з донькою стали ще ближчими. Після закінчення навчання вона влаштувалася в гарну фірму на роботу. Потім вона закохалася у свого начальника. Він довго не звертав на неї увагу як на жінку, адже вона на 10 років за нього молодша, але потім вони все ж таки одружилися. Зараз донька живе з чоловіком у його великій квартирі, у них підростає двоє дівчаток.

Нещодавно в зятя почалися проблеми з бізнесом. Донька вирішила вийти на роботу. Вона попросила мене переїхати до неї, щоб я допомагала їй по господарству та няньчила онучок. Я відразу ж погодилася. Донька сказала, що краще мені відразу продати будинок, адже мені вже 64, я могла б і далі з ними жити. Та коли я переїхала до доньки, вона стала натякати, що гроші я маю віддати їй. Виявилося, що зятю потрібна була певна сума, щоб розв’язати проблеми з бізнесом, і вони вирішили, що я маю віддати їм гроші. А мене навіть не запитали! Коли я відмовилася віддати гроші доньці, вона виставила мене за двері!

Я відразу зателефонувала синові, та я й не сподівалася, що він мене візьме до себе, зважаючи на те, як я поводилася з його дружиною. Та він відразу примчав, забрав мої речі та перевіз до себе. Олександра прийшла з роботи трохи пізніше. Я думала, що вона влаштує скандал та вижене мене зі своєї квартири, я вже почала говорити, що поїду в село, попрошу подругу мене приютити, та Саша сказала, щоб я і думати про це забула. Коли син розповів їй, як донька повелася зі мною, то Саша ледве не розплакалася. Вона сказала, що я можу жити з ними, скільки захочу. Після цього вже розплакалася я. Я попросила пробачення в Саші за всі ці роки мовчання та неприйняття.

Минув майже рік, і ми святкували моє 65-річчя. Син та невістка настояли, що ми будемо святкувати в ресторані. Я попросила запросити й доньку з родиною, адже дуже за нею сумувала. Донька погодилася прийти. Ще раніше я вирішила, що на свій день народження зроблю подарунок сину та невістці. І в самий розпал святкування я віддала їм гроші від продажу будинку. Саша, звичайно, сказала, що вони не приймуть такий подарунок, та я настояла. Після цього донька влаштувала скандал, вона кричала, що принаймні половину суми я повинна віддати їй. Але ж це був мій дім, побудований ще до народження доньки, на що я їй і вказала! Вона ж просто пішла. З того часу ми не спілкуємося взагалі.

Попри те, що стосунки з донькою можуть бути втраченими назавжди, я вважаю, що вчинила правильно!