А Антон ледь-ледь mягнyв ноги за собою. Як йому зараз прийти додому? Як пояснити дружині, що більше не вона займає місце в його серці, а інша?

В нашому селі то був дуже великий і пишний похорон. Все село прийшло. Всі плакали та прощалися з Антоном. Він колись був керівником одного сільсько-господарського підприємства. Ніхто не очікував того, що чоловік покине цей світ. Бо ж лише буквально декілька тижні тому він повернувся до своєї першої дружини. А тут на тобі…

Все давалося легко Антону. За що б не брався – все йшло добре. Такий вже він був: вправний, завзятий та везучий. Народився Антон у звичайній сільській родині. Сильно багатими його батьки не були, але завдяки своїй праці могли спокійно прогодувати дітлахів.

По закінченню школи Антон обрав собі гарну професію – інженер. Добре хлопець навчався в університеті, був одним з найкращих студентів. Не тільки в теорії, а й на практиці також. Отримавши диплом хлопця направили до одного з трьох найбільших колгоспів, що були в нашому районі. Там Антон гарно працював і його працю, успіхи та результати помічали, тому досить швидко, а саме через два роки, підвищили до головного інженера, потім, коли пройшло ще три з половиною роки, то й взагалі став керівником підприємства, яке лишень відкрили.

Антон став успішним чоловіком, з гарною, власноруч побудованою кар’єрою до своїх тридцяти років. Відсвяткувавши круглу дату чоловік захворів на грип. На порятунок Антона молода жінка, але при цьому дуже хороший лікар. Юля наче з фільму прийшла. Красуня, з темно-русим волоссям та світлими як ранішнє небо очима. На щічка ямочки, акуратний носик та легкий здоровий рум’янець. Просто мрія, а не жінка.

І що тут сказати? Закохався Антон. Спершу в зовнішність, а потім ще сильніше в душу. Почав чоловік залицятися до Юлі. Згодом вони стали зустрічатися, а через пів року після знайомства вони побралися. А як пройшов ще один рік, то й сина Юля Антону народила і назвали вони його Євгеном.

Прожили в щасливому шлюбі вони двадцять п’ять років. Без єдиної сварки. Всі непорозуміння та спори вирішувалися розмовами та за чашкою чаю. Антон виявився дуже уважним та чуйним чоловіком, а ще турботливим й добрим батьком. І при цьому всьому він не забував бути справедливим, але суворим начальником.

Будинок в Антона з Юлею був найкращим, найбільшим та найкрасивішим на все село. А найбільше диво і багатство для села було те, що і ванна і туалет були в будинку, а не на вулиці.

Навколо будинку завжди, від весни до осені, квітло та пахло, адже обожнювала Юля квіти і вправно за ними доглядала та вирощувала різноманітні сорти. Люди як кудись на свято чи іменини збиралися, то не в магазин їхали в місто, а приходили до Юлі, щоб та їм букет зібрала. І завжди якихось гостинців приносили, щоб віддячити, бо ж жінка не приймала гроші.

Зима. Черговий робочий день. А Антон ледь-ледь тягнув ноги за собою. Як йому зараз прийти додому? Як пояснити дружині, що більше не вона займає місце в його серці, а інша? Як розповісти, що йде до коханки?

З коханкою на ім’я Аліна Антон познайомився чисто випадково. Він тоді поїхав на день народження до голови району. Там і зустрів цю пишногруду блондинку з карими очима. Вона була не дуже молода, але в самому розквіті сил, їй тоді всього тридцять було. І вже тоді ця Аліна думала про те, що хоче собі за чоловіка саме Антона, бо ж буде з ним як за великою надійною кам’яною стіною. І байдуже їй було, що той має дружину, дитину і вже навіть онуків.

А Антон швидко повівся на її красу і красиві слова. Закохався по вуха. І всього через якийсь там місяць не міг жити без Аліни. В той час Юля наче й не помічала, що чоловік то на роботі затримається, що додому під ранок прийде. Антон завжди годував її відмовками, а Юля весь час вірила, бо ж довіряла своєму коханому. Та й не було часу щось помічати. Вона весь час то біля господарства та живності бігала, то з квітами морочилася.

-Антоне. Ти знаєш, мені вже давно тридцять. А я дуже хочу заміж. І сім’ю свою хочу. Може навіть дітей. – почала розмову Аліна після гарячої ночі повної втіх. – То чому б нам не здійснити це моє бажання, якщо нам так добре разом? Не потрібно повертатися до дружини. Залишайся тут, зі мною.

Старався Антон зробити вигляд, що не чує слів Аліни, але та була жінкою не з слабких. Вона поклала йому жорсткий ультиматум:

-Або ти розлучаєшся зі своєю цією Юлькою, або розходимось ми з тобою і більше ніколи не бачимося!

Антон зробив так як того хотіла коханка. Розлучився з Юлею. Дружині залишив будинок та майже всі накопичення. Собі ж залишив лише стару машину. Чому? Бо ж відчував провину перед матір’ю свого сина, яку довів до лікарні своїм зізнанням про коханку та документами на розлучення. Син ж відрікся від батька і сказав, що для нього той помер.

Мрії Аліни про життя у великому красивому будинку не справдилися. Разом з Антоном вони спершу орендували кімнату в обласному центрі, а потім від підприємства Антон отримав малосімейну квартиру.

З часом змінився керівник підприємства, а тому Антон вже не мав тієї хорошої і прибуткової роботи, яку мав раніше. Так ще й з Аліною з цього приводу зіпсувалися вкрай відносини. Та заявила, що поїде в Італію на заробітки, раз її чоловік не може нормально заробити.

Став чоловік ледве-ледве зводити кінці з кінцями. Все що він їв – яйця, молоко, хліб і картопля. На все інше просто не вистачало грошей. Тому і такий раціон. А через пів року, після від’їзду Аліни, яка про себе дала знати лише коли приїхала в Італію та знайшла роботу, зустрів її подругу на ринку. Та сказала, щоб чоловік не чекав громадянську дружину додому. Та вже знайшла собі іншого. Багатого італійця і в Україну повертатися не збирається.

Неймовірно боляче та образливо стало Антону. Особливо через те, що він повівся на красу та втратив справжнє своє щастя. Він те щастя в себе перед носом не побачив. От і тепер має по заслугах.

Тоді він вирішив спробувати повернутися додому. До того дому, де він прожив щасливих двадцять п’ять років в коханні, розумінні та підтримці. Він сподівався, що Юля прийме його назад, хоча й розумів, що може й навіть не впустить за поріг будинку.

А Юля впустила. Прийняла його назад. Ні слова не сказала. Не докоряла. Просто впустила в дім. А через місяць Антон відійшов у інший світ. Його розбите серце, яке горювало та шкодувало про таку помилку не витримало. І все…