Донька привела свого хлопця познайомити з мамою. «Ми збираємося побратися!»- сказала Ліза. А Настю аж у піт кинуло. Перед нею наче її колишній Василь стояв. Вона зрозуміла, що хлопець доньки – її рідний син

Ліза зателефонувала мамі і повідомила, що сьогодні познайомить її зі своїм хлопцем Максимом. Настя ретельно готувалася до зустрічі, прибрала у квартирі, стіл накрила.

У двері постукали і Настя швиденько побігла відчиняти двері. На порозі стояла Ліза з молодим чоловіком.

– Привіт, мамо! Знайомся… Це Максим. Ми збираємося одружитися.

Настя вдивилася в обличчя хлопця. Перед нею наче її колишній Василь стояв. Просто копія його. Ті ж очі, та ж форма обличчя, ті ж губи. Її аж у піт кинуло.

– Максим з дитячого притулку. Але його усиновили. Ми тебе познайомимо перед весіллям з його прийомними батьками. Вони – дуже хороші люди. Уявляєш, мамо… Яка нормальна жінка свою дитину підкине до інтернату? Зозуля справжня…- щебетала донька.

А у Насті серце заболіло. Перед очима все минуле пропливло…

Ще в університеті вона зустрічалася з Василем. Таке кохання було у них! Усі заздрили. А потім вона завагітніла. Рішення Василя було неочікуваним: або аборт, або я тебе не знаю.

Дівчина не наважилася на аборт. Батьки порадили їй поїхати до тітки, маминої сестри, народити у тому місті і написати від дитини відмову. Настя так і зробила, щоб ганьби не було.

Пам’ятає, як акушерка відмовляла її: «Гріх на душу не бери! Погодуй синочка! До кінця своїх днів потім розкаюватися будеш!». Та Настя не слухала…

Пізніше вийшла заміж за Павла, свого однокласника, який її ще зі школи кохав. Незабаром донечка з’явилася. Ліза виховувалася у любові й гармонії. А потім вона зустріла хлопця. Всі матері вуха продзижчала про те, який він хороший та добрий! І ось привела його знайомитися…

…Ліза сяяла від щастя. А Настя стояла, немов у воду опущена.

– Мам, ну ми обідати будемо? Чому ти мовчиш? Ти не очікувала, що я так рано заміж зберуся? – запитала донька.

А Настя бачила перед собою Василя, дивлячись на Максима. Вона не знала, що їй робити далі. Як про все розповісти? Як жити після цього? Як дозволити вийти заміж за рідного брата?

Як ви вважаєте: що треба було робити Насті у цій ситуації? Може, треба було забрати хлопчика і виховувати його, як мати-одиначка? Тоді б не довелося так розплачуватися? Що ж тепер робити матері?