Донька та матір зовсім не думають про мене, а я все віддала, аби вони були щасливими!

Мого тата не стало п’ятнадцять років тому, відтоді мама живе сама. Зараз їй 60 років, одружитися вдруге вона не захотіла, проте у неї є «кавалер», який щотижня приїздить на вихідні погостювати до мами. За її словами, не з‘їжджаються вони лише тому, що він дуже сумує за своїми онуками та дітьми й багато допомагає їм, боїться, що без нього вони просто не впораються. Я була рада, що мама не самотня, а чи збирається одружуватися з нею цей чоловік, мене зовсім не турбувало.

На жаль, жіноче щастя обділило і мене. Чоловік почав мені зраджувати, і я пішла від нього. У мене була лише донька, у яку я вкладала всі свої сили, але тепер вона виросла, одружилась, і у них з‘явилась своя крихітка, яку я їм допомагаю виховувати. Живуть вони окремо, на орендованій квартирі, бо у мої двокімнатній нам мало місця.

Моя мама жила у трикімнатній квартирі мого тата, і я вирішила, що було б добре, якби ми з нею жили у моїй двокімнатній, все одно ж у кожного своя кімната, особистого простору достатньо, а донька з чоловіком та дитиною переїхала б у її трикімнатну, але мама суворо стала на тому, щоб я навіть не розглядала такий варіант, вона не переїде до мене, бо звикла до самотнього життя, і їй так буде некомфортно. Змусити я її не могла, хоча й мене дратувало така егоїстична поведінка мами. Невже вона не розуміє, як важко зараз орендувати квартиру та ще й ростити немовля? Це величезні витрати, а вона думає лише про себе.

Я вирішила зробити інакше. За законом ця трикімнатна квартира належала лише мені, тому я переїхала до мами, вигнати вона мене не могла, тому мусила змиритися, а моя донька переїхала у нашу двокімнатну. Мама буда дуже незадоволена тим, що я переїхала, ігнорувала мене та доньку, удавала, що нас взагалі не існує. Звісно, мене саму це розчаровує, але я хочу допомогти доньці, а не дивитися на все зі сторони.

Я запропонувала мамі інший варіант. Щоб ми обміняли трикімнатну квартиру на дві однокімнатні — одну для мене, другу для неї. Мені здавалось, що це хороший варіант, тим паче мамі немає на що скаржитися, вона має хорошу пенсію, інколи підробляє, вишиваючи, та постійно отримує матеріальну та продуктову допомогу від свого кавалера.

«Кавалер» тепер мені здається дуже дивним. Я все більше переконуюсь у тому, що весь цей час він обманює маму й має законну дружину, яку також обдурює, і немає у нього ніяких онуків, за якими він сумує. Я підозрюю, що мама теж про це знає, але удає, що нічого не розуміє, бо роль коханки їй не подобається. Всі мої запитання про це вона ігнорує, говорить, що я лізу куди не просять, хочу зруйнувати її щастя.

А я всього лише стараюсь для старенької неньки та доньки, щоб вони двоє буди щасливими. Шкода лише, що ніхто про мене ніколи не думає та не турбується.

Що ви думаєте про ситуацію, яка склалась у сім‘ї жінки?