Чи звертали ви увагу на те, скільки людей у наш час залишаються без дому й коштів? У великих містах особливо. Звичайно, багато хто надає перевагу не помічати проблему, вважаючи, що ці люди самі винні у своєму скрутному становищі. Та мені завжди хотілося допомогти їм… Хоча б декотрим.
Я знаю, що для допомоги безхaтькам існують різні організації, фонди, навіть притулки, де вони завжди можуть переночувати, іноді поїсти. Багато хто вважає, що вони не заслуговують на допомогу, адже завжди можна знайти хоч якусь роботу, знімати кімнату в комуналці й так далі. Проте єдине почуття, яке в мене викликають такі люди, – це співчуття. Мені завжди хочеться їм допомогти, я ніколи не проходжу повз тих, хто просить милoстиню.
Тому, коли мене підвищили, і в мене з’явилося трохи вільних грошей, то єдине застосування для них для мене було допомога цим нещасним людям. Я давно вже помітив у нашому районі чоловіка, який ночував на лавці. Одяг у нього був досить охайний, хоча видно було, що чоловік уже деякий час живе на вулиці.
Чоловік розповів мені, що мав родину та дітей, проте дружина пішла від нього разом з ними. Згодом він прoпив квартиру. Алкоголь забрав у нього все, і він вирішив від нього відмовитися, проте запізно. Зараз чоловік шукав роботу. Я запропонував винайняти йому квартиру та дати гроші на харчі. Далі він може сам знайти роботу й вибратися зі скрутного становища, у яке втрапив. Чоловік відразу не повірив, а потім був просто щасливий.
Проте вже через тиждень мене чекало розчарування. Зателефонувала господарка квартири. Вона розповіла, що сусіди почали скаржитися на шум. Отримавши гроші та житло, чоловік почав приводити додому друзів з вулиці та влаштовувати «вечірки». Декілька разів доводилося викликати поліцію. Після таких скарг господарка квартири вигнала мого «знайомця».
Я намагався потім його відшукати, та марно. Проте мені не було чого жалкувати, я зробив для того чоловіка все, що зміг. Це він не скористався своїм шансом.
