Довгий вас уже Галинка ходила під руку з Іваном. Все село давно перешіптувалось про цих двох голубків, які постійно буди один біля одного та жодного слова п0ганого один до одного не могли вимовити, язик не повертався

Всі батьки хочуть, щоб їхня дитина буда щаслива, тому нерідко намагаються направити дитину на «вірний шлях». Галину вже давно хотіли видати заміж, красива, хазяйновита, та й вік уже підганяв – 25 років. Питання заміжжя потрібно було вирішувати якнайшвидше.

Довгий вас уже Галинка ходила під руку з Іваном. Все село давно перешіптувалось про цих двох голубків, які постійно буди один біля одного та жодного слова поганого один до одного не могли вимовити, язик не повертався.

Для Галинки не існувало інших чоловіків, окрім Івана, лише з ним вона могла уявити себе щасливою. Лише його великим м‘язистим рукам вона могла дозволити обійняти себе за стан, лише у його темні очі могла дивитися безупинно. Все у ньому для неї було рідним, тому нікого вона більше і не бачила.

Звісно, батьки лише хитали головою, коли бачили поруч з донькою Івана. Не пара він їй був, сім‘я у нього з одних п‘яниць, сам він безперспективний, лише на тракторі працює, та й сам з батьками любить чарку перехилити. Хіба у такому можна знайти щастя?

І, як на зло, почав тоді ходити за Галинкою місцевий багатій, Олексій. Все село його знало й поважало, бо половина з них на нього працювало. Йому було вже за сорок, був двічі одружений і все на молодицях, а коли вони старіли, то набридали йому. Спочатку чоловік почав частіше заходити до Галининих батьків, приносити їм подарунки, розмовляти про життя, а потім і зізнався у почуттях до їхньої доньки й повідомив, що незабаром прийде свататися.

Батьки не могли припинити думати, як пощастило, що такий шанований чоловік звернув увагу на їхню доньку, але не могли їй донести, яке це щастя, бо тільки в Іванові вона бачила свого чоловіка, з дому до нього постійно тікала.

З часом батьки вигадали хитрий план. Знали, що донька їх дуже любить і у біді не покине, тому придумали борг. Мов, якщо вона вийде заміж за Олексія, тоді вони всі зможуть спокійно дихати, а якщо ні, то горе їм буде, по світу підуть, бо навіть без хати залишаться.

Звісно, у Галинки не залишилось вибору. Через силу повідомила Іванові, що не кохає його і втекла. Доки бігла додому, то падала й постійно плакала, не могла пробачити собі такої зради коханого, але й батьків у біді покинути не могла.

Після цього Іван зовсім у запій пішов, нічого чути й бачити не хотів, а Галинка лише вдома сиділа та плакала, нічого її не хотілось, навіть їсти перестала.

Доки батьки з зятем готувалися до весілля, обмовилась матір одній сусідці про обман доньки, й те, як та зараз мучаться, от тоді й поповзли селом чутки про насильне заміжжя Галинки. Дійшли вони й до Івана, якого ці чутки протверезили.

День весілля настав неочікувано швидко. Наречена попросила залишити її на самоті, щоб витерти всі сльози й востаннє попрощатися з молодечим життям, так і зробили. Всі пішли зустрічати нареченого, який прибув в ошатному костюмі з дорогими почестями. Доки всі шуміли на вулиці, Галинка почула чіткий стукіт у її вікно. Виглянула, а там її Іван стоїть.

⁃ Хочеш попрощатися чи поцілувати наостанок? – промовила дівчина, намагаючись приховати сльози.

⁃ Ніякого прощання у нас не буде. Я забираю тебе, — відповів Іван, вхопив наречену на руки й швиденько кинув у машину свого друга, яка вже через мить мчала якомога далі від дому батьків.

Галина не знала, що їй робити, поки Іван розповідав правду про обман батьків, вона не могла припинити цілувати його щоки та руки й плакати від щастя. Він врятував її від прірви, у яку ледь не кинули її батьки. Лише зараз вона може бути щаслива, поруч з коханою людиною.

Друг допоміг їм виїхати трохи далі від села. З цього часу минуло 10 років, і лише зараз батькам Галинки прийшла від неї вісточка без зворотної адреси про те, що у них все добре, вони щасливі, мають двох діток.

Ех, даремно батьки наговорювали на Івана, він ще той сміливець, своє щастя просто так не захотів віддавати!