Одного разу, прийшовши додому, я вкотре нічого не знайшов на вечерю. Згодо вирішив, що більше не можу жити із такою людиною, як моя дружина. Вона щиро здивувалась моєму рішенню, адже вважала, що я руйную спільне життя через примху. Як же їй пояснити, що дружина, котра від дня весілля не працює жодного дня, спокійно може проявити піклування у вигляді звичайної вечері.
Я прийняв рішення про розлучення через байдужість дружини та небажання йти на компроміси у питаннях кухні. Так як ми усі зростаємо із певними закладеними моделями сімейного життя, я ріс з уявою про затишну атмосферу, де дружина, як і моя мама вміє створити тепло, готуючи смачні страви.
З Катею ми прожили два роки, до яких ще два просто зустрічались. Усе було добре: в оселі завжди прибрано, у холодильнику – було що перекусити. Тож, забезпечивши потрібну суму, ми зіграли розкішне весілля.
Та після цього Катерина стала зовсім іншою. Вона не раз наголошувала, що люди часто міняються у сімейному житті, та я ніяк не міг зрозуміти чому, адже, коли люди згоджуються на спільне проживання – отже, їх усе влаштовує.
Першим дзвіночком виявилось її швидке звільнення із роботи. На моє запитання, чому так, вона відповіла, що чоловік має забезпечувати родину, а робота виснажує її, тому вона прийняла відповідне рішення.
Та, зрештою, мені було байдуже, я і так забезпечував нас обох, свої кошти вона витрачала на власний розсуд. Та коли одного вечора я не знайшов нічого, чим би повечеряти – відверто здивувався. Подібна ситуація почала повторюватись щодня, тоді вже я не змовчав і прямо заявив, що хочу приходити додому, де на мене очікує смачна вечеря.
На що Катя відповіла, що не наймалась мені у кухарки, та що тепер я повинен готувати для нас обох.
Вирішив готувати самостійно, та, банально, мені не вистачало часу для цього. Тому вирішив замовляти готові обіди на роботу.
Та згодом зрозумів, що мене не влаштовує таке життя. Тож я усе сказав дружині, хоч вона так і не зрозуміла, що саме я вимагаю від неї.
У підсумку, я продовжую замовляти готову їжу, та вже без Катерина, вона так і не змінила своє ставлення до власних обов’язків. Сподіваюсь, що тепер зустріну людину, котра вбачатиме своє існування не лише у задоволеннях чи нових ґаджетах, чи за перегляданням серіалів, а й у забезпеченні затишної атмосфери у домі із запашною вечерею для родини.