Моя Оленка після народження нашого синочка не довго хотіла сидіти в декреті. Вже за пів року заявила мені, що потрібно виходити на роботу і вона дуже хоче працювати. Я ж чомусь думав, що всі жінки лише і мріють про декрет, щоб хоча б три роки відпочити від роботи і насолодитися материнством. Виявляється – помилявся.
Та й дружина моя звикла дуже багато працювати. Вона й на дев’ятому місяці все ніяк не могла відірватися від роботи. Адвокат вона в мене. А до пологового ми їхали прямо із нашого міського суду, бо дружина захищала в судовому засіданні клієнта.
Я не погано заробляю і грошей нам вистачає, ще і відкладаємо. Але ж ні. Вона вважає, що робота без неї пропаде і вона дуже відстане від усіх змін в законодавстві і потім їй буде важко все надолужити.
Оленка навіть домовилася з своєю мамою і з моєю, що вони будуть сидіти з нашим синочком. Я ж проти і то категорично.
Дружина мене переконує, що братиме не більше двох справ на день. Але ж це її вдома не буде половину дня.
Як же дитина? Так, я розумію, що у цьому віці вже починають прикорм, але ж грудне мамине молоко ніщо не замінить і діти набагато здоровіші ті, які не на штучному вигодовуванні.
От не знаю, можливо дати Оленці свободу і хай вона працює, а я буду вдома з дитиною. Мені дуже сумно, що ми обоє можемо пропустити його перші досягнення, перше слово, перший зубчик і перші кроки.
Не думав я, що одружився на такій кар’єристці. Але й утискати дружину в її хотіннях теж не хочу. Поки намагаюся її переконати побути вдома хоч до першого року сина. Та й з мамою і тещею проводжу переговори, щоб вони знайшли відмовки нам допомагати. А далі життя покаже.
