ЖИТТЯ

Друзі зателефонували та все розповіли. Поки я важк0 працював за кордоном, то моя благовірна знайшла собі нового чоловіка й жила з ним за мої гроші

Я вже давно працюю за кордоном. Якось так склалося, що знайти нормальної роботи у рідній країні не зміг й знайомий запропонував поїхати з ним до Німеччини. Побачивши нове життя, отримавши першу зарплату, яка надзвичайно мене вразила, я з того часу працював лише там.

Додому повертався не часто. Лише коли було потрібно поновити документи. В один з таких відпочинків познайомився з майбутньою дружиною. За ті кілька місяців, що я був вдома, ми встигли так закохатися один в одного, що я запропонував їй одружитися. А коли знову поїхав на роботу, то вдома мене вже чекала вагітна дружина.

Наше сімейне життя не було легким. Я постійно десь у від’їздах, а вона сама вдома з дитиною. Кожного місяця я пересилав їм гроші. Інколи телефонував. Коли приїжджав, то не міг натішитися, що маю родину. Кожного разу собі говорив, що ще один раз поїду й все, бо більше не можу так довго бути без них. Але життєві обставини вимагали грошей. То для дитячого садочка, потім почалася школа, потім потрібно було готуватися до того, що дочка піде навчатися до університету. Й відпочивши кілька місяців у колі родини, я знову повертався за кордон.

Реклама

Однак дуже скоро я став помічати, що ми з дружиною якось віддалилися один від одного. Вона більше не зустрічає мене як раніше, немає тієї пристрасті та кохання, яке було раніше. В себе вдома я став почуватися наче чужа людина. Дочка геть не хоче спілкуватися. Що в неї не запитай, вона завжди відповідає, що не має часу, або кудись поспішає. Я просто не впізнавав свою родину. Коли я був за кордоном, до мене зателефонував друг дитинства. Ми виросли разом в одному дворі, й він мешкав у сусідньому під’їзді. Він довго не міг сказати те, що хотів, але врешті-решт зібрався й розповів, що моя дружина мешкає з іншим чоловіком. Він сам бачив, як вони обіймаються ввечері біля під’їзду. Напевно поверталися з якоїсь гулянки.

Я не знав, що й сказати. Хочеш вір, а хочеш ні, але такі слова глибоко западають у душу. Я не знав, що робити. В мене на очах руйнувалася родина. Навіть більше, вже могло статися, що я й не маю родини, що мене вже замінили кимось новим. Я був настільки злий, що погнув залізного прута, якого тримав у руках, коли згадав слова свого друга. Вирішив повернутися додому без попередження. Про ніяку роботу вже не могло бути й мови. Домовився з начальником й через кілька днів вже летів на Батьківщину.

Зі страхом відчиняв двері власної квартири. Боявся там побачити те, чого очікував. До останнього сподівався, що друг щось переплутав. Можливо, не впізнав або помилився. Тихо клацнув замок металевих дверей. Без скрипу я увійшов у квартиру. Перше, що впало в око – чоловіче взуття у коридорі та невідома мені куртка. Мене аж кинуло в жар. Боявся, що не стримаюсь й нароблю горя для себе та інших. Кілька кроків, і я вже на порозі спальні. Краще б мої очі цього не бачили. Біля моєї дружини у ліжку лежав якийсь молодий чоловік. Вони ще спали. Я спеціально приїхав о шостій ранку. Перша думка: «Що робити?». Руки аж свербіли накинутися на нього, поки він спить, та навчити, як це – спати з чужими жінками.

Раптом жінка прокинулася. Вона розплющила очі та перелякано дивилася на мене. А я стояв й навіть не ворушився. Просто дивився на неї. Вона почала тягнути на себе покривало, наче це б допомогло, якби в той момент я кинувся на неї. Але мені стало шкода її. Шкода й бридко, що вона моя дружина. Я розвернувся й пішов.

Скоро ми розлучилися. Квартиру я залишив дочці. Не хотів цих довгих судових процесів. Та й для чого. Вона ж моя дочка. Знову повернувся за кордон. Тепер, поки працюю там, більше не одружуся. Чоловік та дружина повинні жити разом.

Реклама

Також цiкаво:

Close