ЖИТТЯ

Двадцять років шлюбу та дорослий син не зупинили мого чоловіка, його ніби зачарувала молода коханка, і він виставив мене за двері нашої спальні!

Мені зателефонувала сестра мого чоловіка та збентеженим голосом почала розмову:
“Ти вже повернулася з відрядження, була у вашому з Артемом домі, ви з нею зустрілися?”.
Стільки питань водночас налякали мене та збили з пантелику, я спочатку не зрозуміла суть розмови й хто “вона”.

“Ні, за годину якраз буду вдома. Олено, що сталося, ти можеш мені сказати, що мене чекає в тому домі?”. На цьому вона кинула слухавку, напевно, зрозуміла, що я ще не знаю всієї правди.
Менше, ніж за годину я вже зайшла до нашого з Артемом сімейного гнізда, тут ми живемо вже понад 20 років, тут виховувався наш син, пройшли наші молоді роки. Відчинивши двері я гостро відчула запах солодких жіночих парфум і побачила свого щасливого 47-річного чоловіка, навпроти нього сиділа ефектна брюнетка, на вигляд їй було років 25.

Вони зустріли мене не дуже весело, посмішка зникла з їхнього обличчя, а Жанна відразу встала та пішла в бік нашої спальні. Я не стала випитувати, хто це і як вона тут опинилася, бо наші стосунки з Артемом вже понад рік були далеко не сімейними, ми збиралися розлучитися.

Реклама

Він перший почав розмову: “Як ти вже зрозуміла, Жанна від сьогодні буде жити зі мною, вона переїхала заради мене з іншого міста і зараз для неї тут триває період адаптації. Тому попрошу тебе ставитися до моєї коханої з повагою, постарайся взагалі уникати її”.
Така наглість з боку мого поки що ще чоловіка вивела мене з себе:
“Мені байдуже, який зараз період в цієї… і я б була дуже рада, якби ти хоча б попередив мене про приїзд своєї нової пасії. Чому я маю жити з нею під одним дахом, ділити кухню та всі хатні справи?”.

“Мені також байдуже, як ти до цього ставишся, просто знай, що ображати її не варто. І, до речі, твої речі з нашої спальні я переніс в гостьову кімнату, тому можеш направлятися відразу туди.” – сказав Артем. Його тон та поведінка мене вже давно не дивують, але ця остання капля зневаги просто вбила мене, але мені нічого не залишилося, як тільки терпіти присутність цих двох у своєму домі, бо йти мені було нікуди.

Так, проживши декілька днів з новою дівчиною мого чоловіка, я в прямому сенсі відчула себе наче в пеклі  ця жінка була надзвичайно примхливою, нахабною та впертою. Щоб хоч якось розважитись я часто телефонувала своєму синові, однак він не завжди міг зі мною розмовляти, оскільки був за кордоном і вів свій бізнес. Також я стала частим гостем в друкарні своєї сестри, вона завжди рада моєму приходу, бо клієнтів у неї не багато і завжди знаходиться хвилинка для кави та розмов.
Тетяна мені завжди казала:
“Ти зі своїм добрим серцем та благими намірами гідна кращого чоловіка. Хіба ти не бачиш, який твій Артем ловелас, та він жодної привабливої жінки не упустить, так і манить його до пригод на стороні”.

Але я завжди тільки сміялася з цього, бо вірила своєму чоловікові, але протягом останнього року я відкрила очі й тепер кажу подрузі:
“От якби я тебе послухала ще декілька років тому, то такого б не було”.
Тетяна тільки мовчить у відповідь і переводить тему.
Я люблю посидіти з нею, бо ця жінка знає, здається, всі жарти на світі, до того ж останні дні їй потрібна моя допомога  має приїхати директор і треба привести друкарню в порядок.

Того дня я саме протирала пилюку в кабінеті директора, коли відчинилися двері й на порозі появився високий, з сивиною на голові чоловік. Він вмить нагадав мені мого батька, який завжди про мене піклувався, і за яким я сумую щодня. Коли Олександр відчинив двері, я ледь не впала зі стільчика, на якому стояла, він швидко підбіг і притримав мене, щоб не втрачала рівновагу.
“Обережно, я тільки приїхав і у мене багато справ, я не хочу зараз везти вас до лікарні”, – з усмішкою на обличчі сказав цей прекрасний чоловік.

Я вибачилась і швидко вийшла з кабінету, однак він пішов одразу за мною та дав мені в руку записку. На ній було написано:
“Вибачте, що налякав, давайте зустрінемось через годину біля входу”.
В той момент я відчула себе 15-річною дівчинкою, яка вперше збирається на побачення, але відразу вирішила, що обов’язково дочекаюся його.

Після нашої зустрічі в кафе ми щодня гуляли разом, нам було добре, і я забувала про свої проблеми. За тиждень ми дізналися все один про одного, а за місяць він запропонував мені переїхати до нього. Я погодилася, бо покохала цього чоловіка, він врятував мене від сліз та розчарування. Зараз ми живемо разом, рідко сваримося та часто кличемо друзів в гості. Я щаслива і тепер дякую своєму вже колишньому чоловіку, що штовхнув мене на відчай, адже тоді я б не зустріла свого Олександра.

Реклама

Також цiкаво:

Close