ЖИТТЯ

Мама не дивилась на дітей, що гонялися один за одним по магазину!

Я уже довгий час працюю у магазині автозапчастин. Робота мені моя подобається, я розбираюсь у цьому та й у магазині завжди спокійно, бо діти та жінки тут велика рідкість. Цього тижня все було трохи інакше, тому що до нас навідалась ціла сім’я з двома дітками, хлопчаками, обом не більше 6 років. Тато відразу побіг говорити з консультантом, а мама опустила свій погляд на телефон, де сиділа у соціальних мережах.

Діти, відчувши повну свободу, почали бігати по магазину. Звісно, це було очікувано, всі діти у такому віці активні, тому й просто стояти на місці вони б довго не змогли. Спочатку вони хоч трохи сором мали та тихенько бігали, а потім почали носитися по всьому магазину, як божевільні.

Наш магазин зовсім не готовий до дітей-бігунів, тому що є багато скляних стелажів та тендітних деталей, які можуть розбитися одним помахом руки. Це ще дрібниці, а от діти могли б собі дуже нашкодити, тому що, зачепивши один зі стелажів, зверху може щось і велике на них звалитися, а там вже наслідки страшніші.

Реклама

До того ж магазин постійно пахне маслом, бензином та гумою, тому навіть продавці довго звикають і часто виходять надвір, а покупці не затримаються, тому я не розумів, чому мама з дітками не залишилась на вулиці, де останні сонячні та теплі дні, ними насолоджуватися потрібно.

Через кілька хвилин хлопчаки припинили бігати, і я вже хотів видихнути з полегшенням, бо не звик до такого, але у ту ж мить вони почали сильно кричати. Я поглянув на маму, вона навіть оком на синів не повела, сиділа у телефоні, про батька і говорити не має що, він давно був в іншому кінці магазину з консультантом.

Через мить один з хлопчаків вдаряється на повороті в одного з наших покупців, той не витримує, хапає його за руку і намагається щось пояснити, а хлопчик виривається і біжить далі. Ніхто з батьків не реагує на те, що щойно сталось.

Якщо чесно, мені вже це почало набридати, тому я підійшов до мами та вирішив з нею поговорити, поки хлопці не накоїли собі чи комусь ще біди.

⁃ Доброго дня, я б хотів, щоб ви відвели ваших діток у парк поблизу, на вулиці прекрасна погода, а у нашому магазині неприємно… – говорив я це все тихо та спокійно, як мене перебили.

⁃ Та хто ти такий, щоб вказувати мені, що робити та де бути? Ти просто персонал, що обслуговує, твоє завдання обслуговувати мене, а не командувати тут! Зараз як зателефоную твоєму керівнику, то тебе вмить виженуть, – кричала вона, і це я ще написав у культурній формі та з цензурою.

Я знав, що такі жінки ще десь існують, але надіявся з ними ніколи не зустрічатися. Це ті, чиї чоловіки в один момент отримали владу і тепер вони думають, що всі звичайні працівники повинні їм кланятися та падати до ніг. Вони люблять показувати всім, які вони важливі та принижувати інших. Це все, чим вони можуть пишатися.

Шкода мені дітей, що будуть рости з такою матір’ю, тому що вони будуть лише гірше. Головною їхньою чеснотою буде багатство та дорогі шуби, а нічого доброго та душевного у них не буде… боюсь, що біда для таких не за горами…

Реклама

Також цiкаво:

Close