У нас з Олегом прекрасні стосунки. Одразу після одруження залишилися жити у Львові. У цьому місті ми навчалися в університеті, так і познайомилися. Олег хороший чоловік, має перспективну роботу та добре заробляє, цінує мене та ставиться з любов’ю і турботою. З ним я по-справжньому щаслива.
На другий рік нашого сімейного життя ми стали батьками прекрасної донечки. На початках було матеріально важко впоратися, тому що я сиділа вдома з дитиною і не ходила на роботу. Хоча згодом почала пробувати заробляти в Інтернеті. Моя мама допомагала з дитиною, часто навідувалася й гляділа внучку, а цим часом я присвячувала себе роботі.
Коли Іринці виповнилося три рочки, ми з чоловіком подумали, що погостювати декілька днів у свекрів – хороша ідея. От ми зібрали речі та поїхали. Тому що перед цим ніяк не вдавалося, вічно щось заважало чи робота, чи якісь свої справи.
Батьки чоловіка заможні люди. Вони є власниками мережі продуктових магазинів у своєму місті, мають власний двоповерховий заміський будинок з басейном. Свекруха не займається домашніми справами, тому винаймає робітницю. Декілька разів вони робили дорогі подарунки для Іринки, які моя мама була не в змозі зробити.
Через тиждень в Олега буде відпустка. Я вже склала усі необхідні речі. Ще з народження донечки на такий тривалий час ми нікуди не від’їжджали, тому я дуже розраховувала на цю поїздку, хотіла трішки розвіятися, змінити обставини, відпочити як слід. Відверто кажучи, дістала ця рутина. Кожного дня одне й те саме: робота, домашні справи, готування їжі, дитина.
Нарешті, ми приїхали гостювати. Хочу зазначити, що свекор у минулому військовий, тому дуже суворий у вихованні свого сина. Коли Олегу виповнилося вісімнадцять років, він був змушений йти відразу на роботу. Саме з того моменту він більше ніколи більше не отримував гроші від батьків. Ось таке виховання в їхній сім’ї. Інколи батько докоряв чоловікові, мовляв, що у його віці в того вже була квартира та машина не то, що в нас. Я, у свою чергу, ніяк не реагувала на ці слова. Це їхня сім’я, я і не маю бажання втручатися в їхні сімейні суперечки.
Мабуть, це посприяло тому, що Олег мужньо вирішував усі негаразди. Я не чула, аби він жалівся на щось мені чи батькам. Хоча бувають моменти, коли дуже не просто.
Перші хвилини нашої зустрічі з батьками були теплими та приємними. Відразу показали, де наша окрема кімната. Стосовно харчування, сказали, що потрібно було заїхати в супермаркет та придбати продукти, тому що у них розраховано лише на їхню сім’ю.
У донечки саме такий вік, коли все цікавить, потрібно торкатися всього, досліджувати. Вона старалася заглянути в кожну тумбочку, куточок. Їй дуже сподобалося в гостях, тому що тут все нове, недосліджене, постійно бігала з однієї кімнати до іншої. В принципі, мені було не звикати. Все-таки дитина.
Я стала помічати, що така активність Іри почала дратувати свекруху. У неї постійно боліла голова, бо було дуже шумно. Через це я була вимушена більшість часу проводити з дитиною надворі.
Наступного дня було ще гірше. Іринка не збиралася вгамовуватися, продовжувала активно бігати. Тим часом свекор підкреслено сидів та дивися телевізор, удаючи, що внучки нема. Свекруха постійно пила таблетки, то заспокійливе, то від головного болю. Вони дратувалися, тому що Іра постійно бігала, кричала, голосно сміялася, розкидала речі, іграшки, рилася в шухлядах. Мені було не звикати. Проте батьки чоловіка були переконані, що я неправильно виховую дитину. Я нічого не відповідала, лише рахувала дні, коли ми вже нарешті повернемося додому.
Ось нарешті минув тиждень, ми приїхали назад — до рідної домівки. Як потім з’ясувалося, на нас очікував сюрприз. Через невеликий проміжок часу в Месенджер чоловікові прийшло повідомлення, де був написаний список збитків та сума виплати за них, тобто, ті, які накоїла свекрам їхня ж внучка. Там було написано про чистку килимів, відкуплення нової вази, посуду, побілка стін, хімчистка дивана. Сказати, що я була шокована, це нічого не сказати, дар мови відняло. Чоловік не влаштовував ніяких сварок, скандалів, лише мовчки все оплатив та написав повідомлення, що більше в гості нас не чекайте.
Як на мене, то це вже занадто, нічого не залишилося від здорового глузду. Нехай собі двоє живуть та тішаться самотності. А ми з моїм чоловіком та донечкою наступного разу за такі гроші поїдемо кудись на море та як слід відпочинемо.
