Дружина вела подвійне життя, а я про це дізнався тільки тоді, коли у нас вже народилися онуки

Ми з Марією познайомилися, коли мені було 24 роки, дружина була гарною дівчиною, я відразу нею захопився, а через рік ми вже гуляли на нашому весіллі. Потім народився наш перший син, в той час роботи у нашому місті для мене не знайшлося, тому я поїхав за кордон. Там мій двоюрідний брат допоміг мені влаштуватися до себе на фірму різноробочим, пізніше мені дали більш відповідальну роботу, і я почав гарно заробляти і майже всі кошти надсилав дружині. Додому я приїжджав кожні два місяці, один місяць насолоджувався домашнім затишком і їхав далі. Ще через два роки у нас народилася дочка, поки Марія була в декреті, я працював за кордоном.

Так, двоє наших діток росли, син вже став зовсім дорослим, дочка ходила до школи, а жінка працювала на своїй улюбленій роботі — вона була торговим агентом, часто їздила в інші міста по роботі. Через 15 років я достатньо напрацювався на чужині й вирішив відкривати свою справу вдома. Мені вдалося зібрати команду та почати вести бізнес по будівництву, тоді Марія вже часто їздила у відрядження.

Старший син у 19 років вже одружився, дівчина завагітніла, і вони не стали жити разом. Донька закінчила школу і планувала вчитися далі, що у неї й вийшло. Через сім років і вона вийшла заміж.
Ми з жінкою вже раділи онукам, їздили в гості до дітей. Пам’ятаю, коли донька вперше завагітніла, ми з дружиною якось сиділи увечері на нашій терасі біля дому й обговорювали своє життя. Ми тішилися, що виховали таких чудових дітей, дочекалися онуків. Я сказав Марії, що завдяки її підтримці я зміг багато чого добитися, вона ж ніколи мене ні в чому не звинувачувала, не ревнувала і не влаштовувала скандалів. Жінка гордовито посміхнулася і теж мені подякувала за роки спільного життя.

Так, на той час мені було вже 52, а дружині на рік менше, вона все ще їздила у відрядження, які тривали по місяцю, а то і більше. Одного разу я запропонував їй поїхати з нею, щоб сумно не було, але Марія категорично відмовилася, а я і не наполягав.

Якось під час її чергового відрядження, мій компаньйон по бізнесу запропонував поїхати на об’єкт, де ми мали розпочати будівництво котеджного містечка — треба було оглянути план та познайомитися із замовником. Я з радістю погодився, бо і так сам вдома вечори проводив, а так хоч розвіюся. Те місто знаходилося за 200 кілометрів.

На об’єкті нас зустрів чоловік моїх років, солідний такий, гарно вбраний. Він представився Аркадієм, і ми потиснули руки. Чоловік виявився на диво приємним та дружелюбним. Ми з ним розговорилися, знайшли спільну мову, і він запросив нас з компаньйоном увечері до себе додому, і ми радо погодилися.
Коли ми під’їхали до будинку Аркадія, то зрозуміли, що людина він серйозна і багата (хоч ми й самі були не з бідних) – котедж був великим, поруч нього сад, все акуратно та доглянуто. Я тоді ще подумав: “Напевно його жінка дуже з ним щаслива”.

Чоловік запросив нас у дім, ми сіли за стіл і розговорилися. Він почав вихваляти свою дружину, яка от-от мала прийти, казав, що у цивільному шлюбі вони вже 15 років, але вона часто змушена їздити у відрядження, хоч він і проти цього, дітей у них так і немає.

Пройшло дві години, і ми весело розмовляли, коли до нас підійшла його жінка і… моя дружина! Моя Марія стояла і дивилася мені прямо в очі, я бачив, як їй соромно, я все зрозумів — вона протягом 15 років вела подвійне життя! Я не став влаштовувати скандал, а вона просто мовчала. Я встав і мовчки вийшов, мій компаньйон все зрозумів, бо впізнав Марію.

Того ж вечора я поїхав додому, а Марія телефонувала мені щогодини, але говорити з нею не було бажання.

Так, через тиждень вона приїхала, я покликав дітей та онуків до нас в гості, Марія перед ними плакала, просила вибачення і стояла на колінах, але син і дочка не могли зрозуміти й вибачити їй — вони мовчки пішли.

З того часу пройшов рік, я подав на розлучення, діти з мамою не говорять, хоч вона і дзвонить їм чи не щодня. Марія залишилася з Аркадієм, він досі нічого не знає, їй не стало сміливості все розказати. Під час нашої останньої зустрічі я просто зібрав всі її речі, поставив біля вхідних дверей і навіть не дозволив зайти в дім. Я вважаю, що ця жінка не заслуговує ні моїх сліз, ні нервів, ні нічого хорошого. Тепер я щасливий від того, що хоч і на старість, але дізнався про подвійне життя дружини.