Грошей мені давати ніхто не хоче, а дитину мені чим накажете годувати?

Декілька тижнів тому під час робочого дня мені зателефонувала сестра мого чоловіка Ольга і відразу почала кpuчати: «Це ти заб0ронила Вадиму зі мною розмовляти? Чому він слухавки не бере?»

У слухавці чулися сльози та істеричні крики.

– Ти можеш мені пояснити що сталось? Я не можу довго з тобою розмовляти, я на роботі, – чітко та швидко відповіла я.

– Ох, та ти глянь яка працівниця! Мій брат де? Грошей мені давати він не хоче, а дитину мені чим накажете годувати? – кричала вона істерично.

– Оль, заспокойся, ми тобі лише тиждень тому скидали гроші. Цього мало вистачити. А якщо тобі не вистачає, то влаштуйся нарешті на роботу. Якщо ти не знала, то люди так роблять, коли їм потрібні гроші.

Це був не перший і не останній дзвінок того тижня. Вона постійно «позичала гроші» й інколи мені здавалось, що саме їх вони з дитиною і їдять, так швидко вони закінчувалися.

Сестра чоловіка врекла себе на нещасливе життя. Вона була заміжня, мала дитину, досить щасливий шлюб, а потім вона почала таємно зустрічатися з багатим чоловіком, думала, що вони завжди будуть разом. Про це дізнався її чоловік, покинув її, а багатого вона не цікавила як дружина, тому з нею він вчинив так само. Працювати вона не хоче, але її та дитині потрібно щось їсти.

Її дитині уже 4 роки та минулого року мій чоловік зробив все, аби влаштувати його у дитячий садок, тому його мама тепер має цілий вільний день, аби працювати, але вона не бажає. Вона витрачає його на те, щоб знайти собі нового чоловіка на сайтах знайомств.

– Я сьогодні приїду до вас по гроші, якщо почнете шкодувати, то почну батькам дзвонити зі скаргами, – сказала вона вкінці.

Я лише подумки посміялась з її слів, знаючи свою свекруху. Вона у мене дуже хороша жінка і якщо хтось вирішить почати командувати нею, то вона швидко його на місце поставить.

Того дня я затрималась на роботі. Коли прийшла додому, то там мене чекав чоловік з племінником, але Олі ніде не було видно. Він розповів мені, що племінника залишила на нас, а сама поскакала з якимось коханцем в Іспанію. Це вже він від малого дізнався, який прочекав його у під’їзді десь годину.

Наступного дня вона таки нам подзвонила, повідомила, що має одружуватися і коли приживеться там, то й сина свого забере. Не забула нагадати, які ми з чоловіком скнари та що вічно у бідності житимемо.

Все це вона говорила, користуючись нецензурною лексикою, тому пряму мову я вирішила не передавати.
Це її життя, тому нехай робить, що хоче, але от тепер її син впав на наші плечі, а Оля все ніяк не одружувалась. Повернулась через два місяці, забрала сина і в кінці сказала: «Позичте трохи грошей, бо не маю чим сина годувати! Я просто не знала, що і в Італії всі чоловіки козли! Не хочу їм більше вірити, краще тут шукатиму!».