Я 27 років жила з mиpaн0м, але наважилася піти від нього і зажила щасливим життям у свої 47 років

Мені було двадцять. Я була молода та наївна. Повірила в його обіцянки золотих гір та вийшла заміж. Пройшло дев’ять місяців, і я народила дитину. Нашу любу донечку.

Він не прийшов за нами в пологовий, коли була виписка. І саме тоді був дуже важливий дзвіночок, який я не захотіла слухати. Чоловік, замість того, щоб забрати щойно народившу дружину та новонароджену доньку, пив з друзями в гаражах. Бо там веселіше. Там краще. Свекруха також не захотіла прийти та глянути на свою онучку. Мене додому забрала мама.

Далі вже в свої тридцять два роки я народила сина, а через п’ять років ще одного. Ці роки були для мене та для дітей пеклом. Все це пекло нам влаштовував лише один демон – і це мій чоловік. Ми всі четверо тряслися в страху та гадали, а чи прийде «татусь» сьогодні в хорошому настрої чи в поганому.

Він підіймав на мене руку. Безжалісно бив та знущався. Діти також отримували на горіхи, на щастя, дуже рідко, але в переважній більшості я захищала їх власним тілом, тому вони отримували більше морально. Хоча я ненавиджу себе і чоловіка, за те що діти взагалі це пережили.

Не скажу, що це все через алкоголь. Навпаки, коли він приходив п’яний, то міг просто впасти на порозі та спати. Тоді в нас було спокійно. Коли ж він був тверезий, то свій гнів та роздратування чоловік зривав на нас.

Мені вже сорок сім. Доньці двадцять сім. Вона давно живе окремо від нас. Синам п’ятнадцять і десять років. Вони завжди сумні, похмурі та наче вже втомлені від такого життя. Я більше не могла дивитися, як вони страждають. Я не хотіла, щоб вони продовжували жити так.

Ми розлучилися з чоловіком. Правда не без проблем. Після розлучення я ще два тижні ходила з синцем під оком. За що він був засуджений, бо я це просто так не залишила. З мене досить. Але його засудили лише до умовного строку. На жаль.

Ми з дітьми не пам’ятали себе від щастя. Невже вдома тихо? Невже не потрібно весь час бути в напрузі, що зараз прийде «татусь» та можливо буде злий. Чому?! Ну ось чому я не кинула цього довбня раніше? Чому прирекла всіх трьох дітей на таке важке дитинство? Хоча донька й каже, що не ображається на мене, і я в цьому не винна, проте здогадуюся, що скоріше за все, вона досі злиться.

Я знову почала жити життям, наповненим щастям та яскравими барвами. Одного разу на роботі мене помітив один дуже хороший та привабливий молодий чоловік. Француз, ввічливий, справжній джентльмен. Він зайшов до кав’ярні, де я працювала баристою та замовив лате. Коли я віддала йому його замовлення, той дуже елегантно попросив мого номера телефону та дав свій. Я погодилася. І тепер ніколи не пошкодую про своє рішення.

В моєму житті з’явився чоловік, що справді полюбив мене, поважав мене та дарував подарунки й завжди говорив компліменти. Ми могли годинами говорити. Навіть коли закінчувалися теми, ми все одно говорили. Про все і ні про що. В нас було дуже багато спільних інтересів.

Мені було дуже незвично, що для мене роблять якісь подарунки просто так. Переважно колишній чоловік дарував мені щось, коли хотів «вибачитися», але по факту він хотів просто купити моє вибачення.

Разом з новим чоловіком я знову відчула себе привабливою жінкою. Тому я тепер завжди кажу, що мені всього сорок сім років, хоча раніше казала, що мені ВЖЕ сорок сім.

Того літа ми, я діти та мій коханий з’їздили до нього додому в Францію. Він одразу вирішив познайомити мене зі своїми батьками. Цього я дуже боялася, бо негативний досвід зі свекрухою вже є в наявності. Але всі мої переживання були марними. Батьки чоловіка виявилися прекрасними людьми і не мали ніяких претензій до мого зовнішнього вигляду, віку та до того, що в мене є діти. Навпаки, майбутня свекруха запитала в мене секрет молодості, а потім вона зі своїм чоловіком показували багато всього цікавого для дітей. Особливо малим сподобалися домашні круасани, які приготувала потенційна свекруха.

Колишній дізнався про те, що в мене в житті все налагодилося, і я навіть дуже добре живу. Він почав надзвонювати мені кожного дня і навіть дійшло до того, що він телефонував мені і дітям вночі з погрозами та виливав на нас дуже багато бруду. Ми з дітьми змінили номери та заблокували його всюди, де тільки можна. Тоді він вирішив переключитися на мою маму. Але вона жінка з сильним характером, та вона такою триповерховою лайкою покрила, що він певно навіть сам таких слів не знав. Більше він не чіпав нас. Але почав розповідати всякого спільним друзям. Хтось вірив, хтось ні. Вірили люди, які не були в курсі того, що він творив з нами.

Я розумію, що він злиться та навіть заздрить, що я пішла від нього і ще й стала жити набагато краще, ніж з ним і ніж зараз живе він. Тому він і поливає нас всіх брудом. Він нікчемний. Але я не хочу навіть згадувати про нього більше. Я зараз щасливо живу та чекаю свого коханого з відрядження. А наступного літа ми з дітьми повністю переїдемо до Франції та будемо жити там.