«Я б хотіла написати зап0віт!»

У кабінет до нотаріуса зайшла старенька бабуся років вісімдесяти.

⁃ Я прийшла сюди, щоб написати заповіт.

⁃ Добре, присядьте, зараз все оформимо.

⁃ Перш за все, хочу спочатку подбати про своїх котів. Я заповідаю їх усім сусідам, кожному по одному, якщо ж хтось з них не захоче забирати моїх котиків, то нехай вони будуть у сина. Окрім цього, всі свої книги я віддаю в районну бібліотеку, але перед тим як завести їх туди, я попрошу перевірити кожну книгу, оскільки в одній з них є заначка, яку я хочу віддати сину. Мій мозок прошу дослідити одному з наукових центрів Київщини, а мій порох розвіяти над Францією.

⁃ Можете пояснити чому саме там?

⁃ Розумієте, це для сина, він так рідко куди їздить, постійно весь у роботі, а після такої втрати йому потрібно буде розвіятися. Можливо, так він зрозуміє, що даремно витрачає скільки часу на роботу й почнеться його краще життя.

⁃ Квартиру я також залишаю сину. А ось з машиною деякі проблеми є, склалось так, що я ще не встигла її купити, проте права я вже отримала, тому зараз обираю колір автомобіля і куплю. Чи можна наперед скласти заповіт на нього? Чи це пізніше прийти?

Ще кілька хвилин розмови документи були підписані, а чоловік зателефонував своїй дружині: «Кохана, а давай ми з тобою на місяць у Європі покатаємось? Ти ж давно хотіла відпочити!»