ЖИТТЯ

Я більше не бажаю виховувати свого чоловіка. Мовчки виставила його з квартири й тепер сама виховую дочку

Я була такою дypeпою в минулому. Як я могла полюбити цього Heвдаху. Мене звати Анастасія і сподіваюсь, що ця історія стане в пригоді всім дівчатам. Не ведіться на усмішки й творчих чоловіків: художників, музикантів, танцюристів. Вони не створені бути серйозними чоловіками й лише забирають у вас кошти, енергію й час на їх утримання.

Такого чоловіка колись обрала я. Він був таким чарівним юнаком, що сидів у парку й малював картини. Він був і художником, і фотографом з дуже чутливою натурою, яка так і манила. Був загадковий і витончений, а ще любив влаштовувати постійні сюрпризи та милувати око своїми ілюстраціями. Однак у нього була серйозна вада — нестабільний заробіток й несерйозне ставлення до будь-чого. Тоді я ще не розуміла, що виходжу заміж за дитину, а не чоловіка.

Коли в нас народилась дочка, він постійно лише грався з нею й малював її з самого дитинства. Гроші заробляла лише я, працюючи у магазині й підробляючи нянею в домі, де ми живемо. Ми живемо у квартирі мого покійного батька, й всі доходи приношу лише я, щоб утримувати чоловіка й дочку. Йому стільки разів пропонували роботу: і в школі, і охоронцем, і вантажником, і адміністратором. Від усіх вакансій відмовлявся або його виганяли, бо щоденний розклад його лякав, а буденність призводила до творчої кризи, яка не давала йому малювати. Хіба ця криза здатна нагодувати сім’ю? Чому за все повинна відповідати я й працювати лише я?

Реклама

На картинах він заробляв копійки, бо коштів “на рекламу” в нас не було, а він не був надто популярним. Бували 2-3 замовлення вартістю в 1000 гривень. Але цих коштів мало на утримання сім’ї. Увесь час лише байдикує, грає в ігри на комп’ютері й бавиться з маленькою Софійкою. Дочка його просто обожнювала, ворогом для неї була лише я. Він їй нічого не забороняв, здавалося, що він не її батько, а ровесник, з яким можна весело проводити час.

Я не хочу, щоб моя дочка виросла такою ж несамостійною дівчиною, як її батько. Врешті я припинила “стукати в зачинені двері” й вирішила взяти долю у свої руки. Виставила за двері й сказала, щоб не повертався, поки не навчиться заробляти гроші. Мені його годувати, одягати й піклуватись про нього набридло! Я теж жінка й хочу себе відчувати слабкою й коханою, а не спонсором для чоловіка й дияволом для дочки, яка не любить мене, бо я змушую її хоч щось робити!

Реклама

Також цiкаво:

Close